Шарль Пепен - Переваги поразок, Шарль Пепен

живописець. Його талант автора і виконавця пісень, власний стиль Ґенсбура, дав митцю полегшу, що також є дитям поразки.

 

Коли ми сьогодні спостерігаємо за тенісною грою Роджера Федерера, нам важко уявити, скільки разів він програвав іще в підлітковому віці та яку нестримну лють відчував через це. Незрідка глядачі бачили, як у нападі гніву він жбурляв свою ракетку. Та саме протягом цих років він ставав тим, кого згодом назвали найкращим гравцем усіх часів. Якби не така кількість програних матчів і розчарувань, він не залишався би протягом тривалого часу номером один у світі. Його легендарна гра за принципом фейр-плей1 і легка елегантність не є природженими: вони були відпрацьовані й удосконалені.

 

Чарлз Дарвін спочатку покинув вивчати медицину, потім теологію. Натомість він вирушив у тривалу подорож на кораблі «Біґль», що й вирішило надалі його долю як дослідника. Без невдалого досвіду навчання Дарвін ніколи не вирушив би в мандрівку, що змінила його життя, і, як наслідок, не сформулював би теорію походження людини.

 

На початку кар’єри перед співачкою Барбарою зачинялись двері не одного кабаре. Коли ж вона мала нагоду виступити, публіка її обсвистувала. Слухаючи зараз її прекрасні пісні, написані вже значно пізніше, ми відчуваємо її життєву силу та співчуття через приниження, яких вона зазнала. Якби з життєвого шляху Барбари забрати її невдачі, ми позбавили б себе найкращих пісень із її репертуару.

 

Наведені приклади вже підказують нам: сила полягає не в одній невдачі, а в безлічі таких.

Є поразки, що загартовують силу волі, є ті, що дають полегкість. Існують поразки, що дають нам силу не сходити зі свого шляху, і ті, що спонукають нас його змінити.

Є провали, які формують із нас бійців, роблять мудрішими, звільняють час для інших справ.

 

Невдача — осердя нашого життя, печалі й успіхів. Дивно, що це питання майже не розглядають мислителі. Почавши працювати як філософ, я вирішив шукати те, що із цього приводу говорили мої колеги з минулого. Як же я здивувався, коли зрозумів, що вони обмаль цікавилися цією темою. Здатні мислити про утопію і реальність, про «гарне життя» і боротьбу зі своїми страхами, про відмінність між тим, чого ми хочемо і що можемо, вони могли б написати безліч робіт на тему поразок і роздумів, на які вони нас спонукають. Але такого не сталося. Немає жодної філософської роботи на цю тему. Немає думок Платона чи картезіанських розважань щодо сили невдач. Немає й ідей Геґеля щодо діалектики на тему поразок. А тема ж така бентежна, бо провал має особливі стосунки з нашими життєвими перипетіями.

 

На своїх конференціях я зустрічаю багато підприємців і найманих робітників, що непокояться через банкрутство, звільнення чи втрачені можливості. Деякі з них пройшли свої дитячі роки, підлітковий вік, навчання та початок професійного життя, не зіткнувшись із відчуттям поразки. Я наголошую на тому, що саме таким людям і найтяжче розкрити себе.

У той час, коли викладав філософію в ліцеї, я часто бачив учнів, засмучених через погані оцінки. Імовірно, їм ніколи не говорили, що люди помиляються. Ми можемо помилятись. Це проста й очевидна істина. Звірі не помиляються, позаяк усе, що вони роблять, продиктовано їхніми інстинктами: їм нічого не залишається, як підкоритись своїй натурі й не збиватися з курсу. Щоразу, як пташка будує своє гніздо, вона виконує роботу ідеально. Вона інстинктивно розуміє, як це треба робити. Вона не вчиться на своїх помилках. Ми ж, помиляючись і провалюючись, оприявнюємо нашу людську сутність: ми і не тварини, що керуються своїми інстинктами, ані ідеально запрограмовані роботи, ані боги. Ми можемо зазнавати невдач, адже ми люди і ми вільні: вільні помилятися, виправлятися і вдосконалюватися.

Утім, тема провалів інколи згадується в роботах філософів. Опосередковано античні стоїки вчать нас мудрості прийняття і радять не додавати другого лиха до першого. Ніцше казав таке: «Якщо хтось і не може позбутися власних кайданів, а проте в цьому може другові допомогти». У творах екзистенціаліста Сартра можна також простежити ось таке: якщо ми все життя розвиваємось, якщо, як пише Сартр, ми не замкнені у власній сутності, то помилки дають нам силу наблизитися до майбутнього й віднайти себе. Башляр уже ширше описує це питання, адже він визначає генія як такого, що має в собі снагу виконати «психоаналіз первинних помилок». Такі є думки філософів, але цього не досить. Нам треба віднайти мудрість невдач, яку можна розгледіти у творах письменників чи в досвіді психоаналітиків, у священних текстах або мемуарах великих людей, у надихущих роздумах музикантів на кшталт Майлза Девіса, у життєвих уроках таких людей, як Андре Аґассі, чи у неймовірній поезії таких поетів, як-от Редьярд Кіплінг.

1 Fair play («чесна гра») — збірка етичних та моральних законів, заснованих на благородстві, справедливості й честі в спорті. (Тут і далі прим. пер.)

 

1. Поразка як стимул до швидкого навчання: французьке питання

 

Ми перебуваємо в місті Тарб, що у