Олена Гриб - Жовтий ліхтар, або Відьми грають чесно!, Олена Гриб

Жінки переглянулися, потім Мига подалася вперед і м'яко запропонувала:

– Знаєш, синку, ти розкажи з самого початку. Пий чай, пий. І розповідай…

Незрозуміло чому, але Грем зненацька відчув настільки сильне бажання поділитися наболілим, що з радістю виклав усе. Про господаря, скотиняку безсовісну, що вічно шукає неприємності на свою голову і постійно їх знаходить. І про утриманку його нову, дівчину низького походження, що якимось дивом оселилася в панській опочивальні. Втім, чому дивом? Маріка з першої миті знайомства робила все, щоб привернути увагу, а ексцентричному господареві тільки того й треба!

Де це бачено, щоб поважаюча себе і інших дівчина ходила коридорами замку в одній лише кінській попоні на плечах? Стара кухарка тоді ледь оклигала – вирішила, смерть за нею прийшла. Маріка худюща – шкіра та кістки, а зір у бабці не той, що в молоді роки.

Або спускатися з вежі на мотузці, зв'язаній із шовкових простирадл покійної господині, – як вам? Покоївка знепритомніла і досі журиться, що не може ні звільнитися (нікому іншому літня прислуга не потрібна, і так тримають із жалості), ні у волосся недолугій дівці вчепитися.

Щоправда, стражники тепер постійно на місці – очікують, що ж красуня утне. Черствими коржиками кидатиметься чи разом із котом на ялинці пісні співатиме? А вона кожного дня розваги знаходить, навіть свята не шанує. Хоча це ще квіточки! Внутрішньосімейні, так би мовити, справи. А ось коли вчора під час святкувань на честь повернення старого пана та ненормальна зграю бродячих собак притягла, вбраних у стрічки та кофтинки… Ех, тоді навіть у молодого пана терпець увірвався. І вирішив він…

Звук дверного дзвоника перервав красномовну розповідь Грема. Хлопець прикусив губу, приходячи до тями. Що він наробив? Вибовкав майже все! Та якщо господар дізнається… Не бачити роботи як своїх вух! І зароблених грошей…

Мига перезирнулася з дочкою, невизначено кивнула і вийшла, а Нава запропонувала:

– Ви розповідайте далі, юначе. Що вирішив ваш пан?

І знову Грем відчув нав'язливе бажання продовжити розповідь, тільки цього разу він сам собі здивувався – бути відвертим із малознайомими людьми замкнутий хлопець не звик. Співчутлива усмішка співрозмовниці теж спричиняла підозри. Невже Нава всім клієнтам у душу лізе? Це ж рехнутися можна, якщо кожен, хто заглянув на вогник-ліхтар, почне ділитися проблемами!

Грем зібрався сказати, що, мабуть, продовжить іншим разом, коли повернулась бабуся. Таємниче посміхаючись, вона попросила:

– Зачекай трохи, синку. Там вкрай цікавий випадок. Підемо, Наво.

«Мій випадок, значить, нецікавий?» – подумав Грем, киваючи, і, коли жінки зникли за дверима, кинувся слідом.

Однак виходу за важкою портьєрою не було. Ретельно дослідивши дерев'яні стіни уздовж і поперек, оглянувши підлогу і стелю, він вирішив, що з кімнати вибратися просто неможливо, і почав чекати господинь.

Незабаром почулися приглушені голоси. Грем підхопився на ноги і пішов уздовж стін, шукаючи джерело звуку. Головне правило хорошого слуги він пам'ятав добре: підслухати, підглянути і зробити висновки. А дізнатися більше про місце свого перебування дуже хотілося.

Старання увінчались успіхом – крізь щілину в підлозі пробивався дуже знайомий голос!

– …і вчора я вирішив розлучитися з коханою, – говорив молодий пан, звично розтягуючи слова. – Звісно, мої почуття не охололи, незважаючи на те, що її поведінка залишає бажати кращого, але батько… Він зовсім не вміє пробачати! Уявляєте, вирішив зробити з мене людину і поставив ультиматум – або я одружуся з донькою міського голови… чому ви зітхаєте? Теж її бачили? А-а-а… Згоден, столітня відьма набагато вродливіша. Чому ви смієтеся?

Грем із подивом зрозумів, що чує тільки господаря, а замість реплік його співрозмовниць – тиша. Чудеса!

– Другий варіант – піти служити в імператорське військо кудись на кордон, де потрібні молоді дворяни, щоб підтримати дух солдатів у боротьбі з нечистю. Або шлунки нечисті в боротьбі з солдатами, ви маєте рацію. Я ж молодший син, а пристойності для нього понад усе. Але якщо просто відіслати Маріку, батько погодився забути свої слова. Я пообіцяв виконати будь-яке її бажання перед від'їздом. Навіть тато нічого не мав проти цього. Думав, напевно, вона попросить золота або коштовностей. Я-то сподівався, що кохана побажає залишитися. Ми обидва помилились! О, ви не уявляєте, чого їй захотілося! Маріка незвичайна дівчина, дуже незвичайна! Вона робить лише те, що хоче, і ніколи не звертає уваги на думку міщан. Вона справжня чаклунка! Я сильно образив мою кохану. Ми були разом три місяці, і Маріка попросила молоду красиву дівчину зі шляхетної родини, щоб…

Дзвіночок змусив Грема боляче стукнутися лобом у стіну, а його господаря – перервати розповідь.

На якийсь час запанувала тиша. Потім хлопець ще раз в'їхав забитим місцем у тверде дерево, бо ж його зловили!

– Підслуховувати недобре, синку, – з м'яким докором сказала Мига. – І неможливо тут для людей. Ніяк не збагну, як з тобою вчинити, – не змінюючи привітного тону, повідомила вона. – Я ще з дочкою пораджуся, або ж… Знаєш, там прийшла ця твоя… Через яку метушня вся. Вирішуй сам: хочеш послухати, що вона розповість, – залишишся з нами назавжди. Ну як?

Грем вагався лише мить. Вони його відпустять? Ха-ха-ха! У жодній казці відьми нікого не відпускали просто так. А вони відьми, це точно!