Джон Сіммонс Барт - Баришник дур-зіллям, Джон Сіммонс Барт

Сльози рясно покотилися по багряних щоках повії.

— У такий спосіб він дивився і на мене, — мовила вона. — Він любив мене, я в тому впевнена, але попри всі ті мої визворотки, я була всього лише жінкою, і то тільки однією з них. Цікавість та уява мого Чарлі не знала подібних меж: я часто робила йому приємність, але ніколи не була здатна здивувати його; і я не могла зробити нічого, про що б він уже раніш не помишляв.

— І чи не сказали б ви, — домагався свого поет, відчуваючи якесь піднесення, — що ця його космічна любов, про яку я ото згадував, виявляла себе однаково сильно і в його тілі, і в його уяві? Тобто, я хочу сказати, чи не жадав він, запалившись хіттю, усе, що йому впадало в око, хай то чоловік, чи дівчина, чи корінь мандрагори, і все ж таки він зневажав цей світ за вбогий вибір партнерів у ліжку?

— Це і навіть більше, — відповіла Мері, — і він був такий одержимий оцією самою хіттю й уявою, що навіть зневажав себе за те, що не в змозі видумати чогось більшого! Далебі, таж такого, як він, не було, відколи світ створився!

Але Ебенезер закрив обличчя долонями й похитав головою.

— Був і є, хоч яким це може здатися дивним. Мій друг і колишній вихователь, якого я аж до сьогоднішнього дня, здається, ніколи не розумів, чудово вписується в цей образ! Ви знаєте чоловіка на ім'я Тім Мітчелл?

На обличчі Мері проступив вираз тривоги.

— Ви часом не один з тих Мітчеллових шпигунів, котрого послали сюди, аби мене випитати?

Здивувавшись, Ебенезер запевнив її, що ні, і, побачивши її стурбованість, навіть додав:

— Я зовсім не мав на увазі, що Мітчелл — то мій друг і вихователь, але так само, як ваш Чарлі в усьому подібний до мого друга, окрім кольору шкіри й тілесного недоліку, про який ви ото згадували, так само і цей Тім Мітчелл, якого я зустрів третього дня, у дечому нагадує мені мого друга. Окрім цього, я більш нічого про нього не знаю.

— Отже, ви не його агент?

— Присягаю, що ні. Але чому ви так його боїтеся?

Мері пирхнула і роззирнулася.

— Це не має значення. Ви дуже швидко взнаєте, якщо станете його приятелем.

Поза тим вона більше нічого не захотіла говорити і тільки по довгому вмовлянні поетові вдалося переконати її знову повернутися до розповіді, настільки збентежило її ім'я Тім Мітчелл.

— А який же зв'язок існує між вашим коханцем Чарлі та Кейт і мінгером Тіком? — запитав він. — Було б жорстоко залишити таку цікаву розповідь на півдорозі.

— Та тут уже й недалеко до кінця, — буркнула у відповідь Мері, знехотя підібравши втрачену нитку своєї оповідки. — Кейт якось прознала про те, як змінилося моє життя, і, не гаючи часу, стала дошукуватися, що ж стало причиною того. Я знала, що вона одразу ж накине на Чарлі оком, допіру його побачить, і докладала всіх зусиль, аби уникнути цього. Але правда полягає в тому, що тільки коли він її вбив, я довідалася, що він уже два місяці був її коханцем.

— Не може бути!

— Він сам мені про те розповів і ще багато іншого, перш ніж його доправили до хурдиґи. Міс Кейт якось розшукала його і сказала йому, що вона моя сестра. Вона мала гарненьке личко, а я ні, тіло її — ласий шматочок, тоді як моє — уже жоване-пережоване. Але попри все те її віроломство, вона була безклепкою занудою, ліньтюхою в ліжку, злою й уїдливою нахабою; і коли Чарлі кохав мене і ненавидів водночас, то до такої сучки, як Кейт, він міг відчувати тільки огиду і навіть сам те визнав. Оце у двох словах і все пояснення.

Ебенезер кивнув.

— Годину тому я навіть і не второпав би про, що ви кажете, але зараз це мені не здається парадоксом. Чому ж він здійснив оті жахливі вбивства?

— Повісили його за багато злодіянь, — сказала Мері, — але Кейт була єдиною, кого він забив власноруч. Решта порішили одне одного, хоча мій любий Чарлі все те підлаштував.

Вона пояснила, що коли Кейт стала його коханкою, Чарлі швидко довідався, як стоять справи в домі мінгера Тіка, і через якісь не одразу зрозумілі причини доклав певних зусиль, щоб втертися в довір'я братів — того було нескладно доскочити, позаяк вони постійно відвідували мандрівний бурдей Мері й знали не більше за його власницю про зв'язок Чарлі з Кейт. Він був їхнім провідником на полюванні, ганяв з ними наввипередки на конях і на їхнє запрошення був частим гостем у маєтку Тіка, де пив-гуляв на галявині разом з Віллі та Пітером, подеколи непомітно відлучаючись, щоб наставити роги мінгеру Вільгельму. Знадобилося небагато часу, щоб брати оповіли йому про свої страхи й ненависть до своєї мачухи, і Чарлі, сміючись, одразу ж запропонував здійснити подвійне вбивство.

Віллі закричав:

— Ти що це, навсправжки?!

На що Чарлі відповів:

— Це буде дуже просто. Пітер піде до кінця стежки, що веде крізь ліс за будинком і укриється в заростях ялівцю, де ви звикли товкти міс Кейт за старих часів. Потім Віллі, знайшовши якусь приключку, відішле туди Кейт, а тоді Пітер зненацька вискочить і вб'є її. Тим часом Віллі буде дуже просто вбити старого Вільгельма, що залишиться один у будинку. Зроби це ножем чи томагавком і звали всю провину на індіян.

Віллі одразу ж схвально поставився до цього задуму, але Пітер, хоч і висловив готовність зняти скальп з Кейт, але зі значно меншим захопленням сприйняв ідею батьковбивства.

— Звичайна шльондра — то невелика втрата, та чи не можемо ми дати батьку померти власною смертю або ж від горя? Він старий і довго не простоїть між нами та багатством.

На що Чарлі Маттассин тоді відповів:

— Робіть собі як знаєте, це ваша справа, але мені видається, що допіру він позбудеться Кейт, як одразу ж пошлюбить собі іншу діваху, у якої дістане клепки його обдурити.

— Еге ж, — погодився Віллі. — Нумо вб'ємо його