Джеймс С. А. Корі - Вiйна Калiбана, Джеймс С. А. Корі

ішла Боббі у модному механічному костюмі й несла

великі металеві листи для латок.

Поки Боббі та Еймос запечатували пробоїну в зовнішньому

корпусі, Голден помандрував у пошуках наступного отвору. Три

вцілілі військові кораблі Марса висіли довкола «Росинанта» як

почесна варта. Вони вимкнули двигуни, і їх було видно лише як

малі чорні краплі на зоряному полі. Навіть при тому, що «Росі»

підказував скафандру, куди дивитися, а дисплей шолома

виділяв кораблі — їх майже неможливо помітити.

Голден простежив за марсіянським крейсером на дисплеї, доки

той не перетнув яскраву пляму екліптики Чумацького Шляху.

На якусь мить увесь корабель став чорним силуетом, окресленим старо давньою білизною кількох мільярдів зірок.

З

одного

боку

кораб ля

вибризнув

помітний

конус

напівпрозорого білого світла, і судно випливло назад у всипану

зорями темряву. Голдену так захотілося, щоб Наомі стояла

поруч, дивилася на те саме, що й він, і від цього бажання боліло

майже фізично.

— Я забув, як же тут гарно, — натомість сказав він їй

приватним каналом.

— Ти замріявся, а за тебе працюють інші? — відповіла вона.

— Ага. Більша частина цих зірок мають планети навколо. Мільярди світів. За останніми підрахунками — п’ятсот мільйонів

придатних для життя планет. Думаєш, наші правнуки колись їх

побачать?

— Наші правнуки?

— Коли це закінчиться.

— А ще, — сказала Наомі, — щонайменше на одній з цих

планет живуть творці протомолекули. Мабуть, її варто оминати.

— Сказати чесно? Її я б хотів побачити. Хто створив цю штуку?

Навіщо це все? Мені хотілося б запитати. Вони принаймні

розділяють людський потяг знайти будь-який придатний

куточок і заселити його. Між нами може бути більше спільного, ніж ми думаємо.

— А ще вони вбивають тих, хто жив там до них.

Голден пирхнув.

— Ми робили те саме, відколи винайшли спис. Просто їм це

страшенно добре вдається.

— То ти знайшов наступний отвір? — спитав Еймос головним

каналом.

Його голос пролунав непроханим вторгненням. Голден відвів

погляд від неба назад до металу під ногами. За допомогою карти

пошкоджень, яку «Росі» передавав на його шолом, він майже

вмить знайшов наступний вхідний отвір.

— Так, так, ось тут, — сказав, і Еймос та Боббі рушили у його

бік.

— Кеп, — озвався Алекс, приєднавшись із кабіни пілота. —

Капітан крейсера ФМРК хоче з тобою побалакати.

— З’єднай його з моїм костюмом.

— Слухаюся, — сказав Алекс, і статика у навушниках змінила

звучання.

— Капітане Голдене?

— Чую вас добре. Кажіть.

— На зв’язку Річард Цен, капітан корабля ФМРК «Кідонія».

Вибачте, що не зв’язалися з вами раніше. Я був зайнятий

усуненням пошкоджень і організацією рятувальних та

ремонтних робіт.

— Розумію, капітане, — сказав Голден, безуспішно

намагаючись знову віднайти «Кідонію». — Я сам зараз латаю

дірки на корпусі. Щойно бачив, як ви пролетіли повз.

— Моя старша помічниця повідомила, що ви хотіли

поговорити зі мною.

— Так, і подякуйте їй від мого імені за всю надану допомогу, —

відповів Голден. — Слухайте, ми у цій перестрілці спалили

жахливо багато запасів. Випустили чотирнадцять торпед

і майже половину снарядів точкового захисту. Оскільки це був

марсіянський корабель, я подумав, що, може, у вас є чим

підходящим підзарядитися?

— Звісно, — ні хвилі не вагаючись, відповів капітан Цен. — До

вас підлетить винищувач «Саллі Райд» для передачі

спорядження.

— Е-е, — вискочило у Голдена від здивування миттєвою

згодою, адже він уже приготувався торгуватися. — Дякую.

— Я передам дані про перебіг бою від офіцера розвідки. Вам

буде цікаво подивитися. Але, коротко кажучи, те перше

влучання, яке розбило захисний заслін ООН і закінчило бій?

Воно було вашим. Схоже, їм не варто було повертатися до вас

задом.

— Можете записати це на свій рахунок, хлопці,