Марсель Пруст - У пошуках утраченого часу. Ґермантська сторона

пише «Ґермантську сторону». Відомого нам вигляду Пруст надає «Ґермантській стороні» з літа 1912-го до весни 1913-го. Опубліковано цей черговий роман у двох томах аж 1920 року на вимогу Ґастона Ґаллімара.

С. 3. ДодеЛеон (1868—1942) — журналіст і письменник, син Альфонса Доде.

С. 7. Мелюзина — легендарна засновниця дому Люзиньянів. Оповідач, очевидно, пов’язує дукиню з феєю: обидві вони належали до славетного роду, обидві мали здатність перекидатися з жінки у змію.

Перспьє — про весілля доньки доктора Перспьє і про участь у ньому дукині Ґермантської розповідається в «На Сваннову сторону».

С. 8. Ланський пагорб — собор .Панської Богоматері будувався з XII століття, а закінчено його спорудження 1225 року.

С. 9. Бове — будівництво Бовеського собору почато 1247 року.

Гільдеберт /(495—558) — син короля Кловіса, засновник «примітивної церкви» у Комбре.

Сервітут — обмеження права користування чужою власністю, головно землею, заборона проїзду через приватні володіння тощо.

Буше Франсуа (1703—*-1770) — маляр, рисувальник, декоратор і гравер, майстер галантного малярства і стилю рококо.

С. 16. Пані де Севіньє (1626—1696) — письменниця-епістолограф, авторка виданих посмертно «Листів», де так колоритно і розкуто змальовано події і представників королівського двору.

С. 18. Евлалія — наперсниця тітки Леонії з першої книги під назвою «Комбре».

Лабрюйєр Жан (1645—1696) — письменник-мораліст, автор книги афоризмів і людських портретів «Характери».

С. 20. Вістлер Джеймс (1834—1903) — американський маляр, аквареліст, пастеліст, рисувальник і гравер.

С. 21. Геспериди — німфи, після крадіжки золотих яблук, які вони охороняли, перетворилися на дерева: берест, тополю і вербу. Зевс прибрав подоби лебедя, аби спокусити Леду.

С. 22. Сент-Шапель — паризька церква з дванадцятьма колонами, прикрашеними постатями дванадцяти апостолів.

С. 23. БсИоІа — Зсіїоіа сапіогит — заснована в Парижі 1894 року Шарлем Бордою школа церковних хористів, згодом стала консерваторією.

С. 24. Дук Омальський (1822—1897) — четвертий син Луї-Філіппа, власник замку Шантії на Уазі. Після смерти дука замок став музеєм.

Принцеса Пармська — вигадана прустівська героїня.

С. 31. «Муж дебютантки» — комедія Анрі Мельяка і Людовіка Галеві, поставлена вперше у театрі Пале-Рояль 5 лютого 1879 року.

С. 32. Заїра — героїня віршованої трагедії Вольтера, невільниця-французка. Оросман — султан, закоханий у Заїру.

С. 33. Ариція, Ісмена, Іполит — персонажі Расінової трагедії «Федра».

С. 42. Юнона — римська богиня (Гера), яку супроводжував павич, на чиєму хвості вона переносила Аргусові очі.

С. 51. Сен-Сімон (1675—1755) — письменник, автор славетних «Мемуарів».

С. 54. Прудон Л’єр-Жозеф (1809—1865) — соціяліст, виходець із робітничого класу, батько анархізму.

С. 65. Зиґфрід — герой давньонімецьких легенд і вагнерівської тетралогії.

С. 70. Ліценціат — учений ступінь після бакалавра.

С. 79. Буадефр Рауль Франсуа Шарль (1839—1919) — начальник генерального штабу, антидрейфусар.

Сосьє Фелікс-Ґюстав (1828—1905) — генерал-антидрейфусар.

Естергазі Марі Шарль (1847—1923) — німецький шпигун, який передав ті секретні дані, в передачі яких оскаржено Дрейфуса.

С. 82. Лікар Жорж (1854—1914) — офіцер генерального штабу, який викрив шпигунство Естергазі.

С. 84. Ульм — місто на Дунаї, земля Баден-Вюртемберг, 1805 року австріяцька армія фельдмаршала Макка була оточена військами Наполеона і капітулювала.

Австерліц — містечко в Моравії, де Наполеон розгромив австро-російську армію (1805).

Канни — місто в Апулії, біля якого римляни зазнали поразки від Ганнібала (216 рік до Різдва Христового).

Росбах — саксонське село, біля якого прусський король Фрідріх II розбив французів та німців (5 листопада 1757 року).

Ватерлоо — поразка Наполеона І під Ватерлоо, 18 червня 1815 року, викликала його падіння і друге зречення.

Шліффен Альфред фон (1833—1913) — німецький маршал, начальник генерального штабу.

Фалькенгаузен ФрідріхЛюдвіг (1869—1936) — німецький генерал, теоретик військової штуки.

Бернгарді Фрідріх фон (1849—1930) — німецький генерал, військовий теоретик пангерманізму, вважав війну за «обов’язок».

Лейтен — сілезьке село, біля якого Фрідріх Великий 5 грудня 1757 року розбив австріяків.

Ріволі — село під Вероною, де 14 січня 1797 року Наполеон переміг австріяків.

С. 85. Манжен Шарль Марі (1866—1925) — французький генерал, учасник битви під Верденом.

Ланну (1769—1809) — маршал Франції, дук Монтебельський, учасник битви під Ієною.

С. 86. Пані А. де Теб (1865—1916) — відома хіромантка, яка мешкала на авеню Ваґрам, 29.

С. 87. Пуанкаре Анрі (1854—1912) — великий математик, член Французької Академії, автор праць, присвячених філософії наук.

С. 88. Сен-Пріва-ла-Монтань — мозельське село, біля якого двохсо-ттисячне військо прусське билося з сорокатисячним загоном французів.

Тюркоси — алжирські стрільці, які брали участь у війні сімдесятого року в Ельзасі.

С. 89. Поліссі Бернар (1510—1589 або 1590) — кераміст і вчений, виготовляв разом з учнями своєї майстерні так звану рустовану кераміку, вази з барельєфами звірів, рослин та мінералів.

С. 97. Ґаліфе Ґастон-Огюст (1830—1913) — маркіз, генерал, військовий міністр.

Негріє Франсуа-Оскар (1839—1932) — генерал, учасник війни сімдесятого року.

По Поль-Марі-Сезар (1848—1932) — генерал, утратив правицю.

Жеслен де Бургонь Ів-Марі (1847—1910) — генерал, командував бригадами кавалеристів і піхотинців.

Тірон Шарль-Жозеф-Жан (1830—1891) — актор, який виступав у характерних ролях грошовиків і стариків.

Февр Александр-Фредерік (1835—1916) — соцієтарій театру Комеді-Франсез.

Аморі, або Соке Ернест-Фелікс (1849—1910) — актор театру Одеон.

С. 98. Державний переворот — переворот 2 грудня 1851 року, вчинений Луї-Наполеоном Бонапартом, який спричинив реставрацію Імперії.

Седан — після поразки під Седаном (2 вересня 1870 року) Наполеона III взято у полон та інтерновано у замку під Касселем.

С. 99. Фульд Аиііль (1800—1867) — банкір, міністр фінансів за Луї-Наполеона.

Руер Ежен (1814—1884) —