Лада Короп - Коли закінчиться ненависть , Лада Короп

– То що плануєш робити? Ти можеш мені допомогти, – звертається до мене Рустам. 

– Можу. Але обіцяй, що не втручатимешся. Бо інакше все піде навперекосяк. 

– Тільки не нароби дурниць, Оресте. Бо ти зі своєю помстою можеш завдати неприємностей багатьом людям, – попереджає Рустам. 

Він чудово знає через що мені довелося пройти, щоб опинитися там, де я є зараз. Тому іноді Рустаму досі здається, що я можу накоїти дурниць. 

– Не хвилюйся. Це все справа часу. Якимов охочий до грошей. Тому з ним не важко буде домовитись, – відповідаю. 

– Сподіваюся. Ну, гаразд, давай трохи забудемо про проблеми й пропустимо по чарці, якщо ти не проти, – пропонує Рустам й ми разом йдемо до його кабінету. 

Від Рустама повертаюся пізно. Майже опівночі. Моя квартира зустрічає мене тишею й порожнечею. Після того, як пів року тому я купив власну трикімнатну квартиру, то неодноразово пропонував тітці переїхати до мене. Але вона відмовилася. Сказала, що ніколи не покине місце, де вона виросла. Але в гості вона навідується частенько. Тому сумувати не приходиться.

 Я сідаю у крісло й вмикаю телевізор. Роблю собі гарячу каву, щоб трохи прийти до себе. По телевізору знову йдуть світські новини. Мене нудить від цих пафосних і зверхніх людей. Та після довгого сюжету про доньку якогось вітчизняного актора починається інший сюжет. Трохи цікавіший. У ньому показують прийом на якому ми познайомились з Мартою. Бачу знайомі обличчя та особливо виділяється Ренат. Він завжди любив бути у центрі уваги. На відміну від Марти, яка схоже навпаки намагається бути непомітною. 

Відкидаюся на спинку крісла й витягую ноги. Мені звісно потрібно відпочити, бо завтра на мене чекає напружений день. Але мені з голови не йде Марта. Я повинен зробити її прихильною до себе. Тому завтра я їй зателефоную й запрошу на прогулянку у кінний клуб. Коні допоможуть їй зняти внутрішній стрес і звісно розслабитися. Бо тільки так Марта почне мені довіряти. За цими думками повільно засинаю. 

  Наступного ранку дзвоню Марті. Її номер на диво було легко дізнатися. Спочатку вона не відповідає, але згодом нам таки вдається поговорити. Марта погоджується на прогулянку. Не одразу, але погоджується. Ми зустрічаємося біля мого ресторану. Марта має як завжди свіжий вигляд. Але вона чимось стурбована. 

– Доброго ранку, Марто. Чудово виглядаєте, – кажу до дівчини. І на її обличчі одразу з'являються рожеві плями. 

– Дякую. Ви також. То де знаходиться клуб? Ходімо поки в мене є час, – випалює Марта. – Ви кудись поспішаєте? 

– Трохи є. Можна швидше. Будь ласка, – майже благає дівчина. 

– Гаразд. Тільки не панікуйте. Ходімо до мене в авто. Я нас відвезу. 

– Добре, – киває Марта й ми разом йдемо до мого мерседеса. 

– Це дуже далеко від міста? – питає Марта коли ми сидимо в салоні авто. 

– Ні. Не хвилюйтесь ми не забаримося Марто. Чи ви мене боїтеся? – провокую. 

– Чому це? Ви ж не чорт з рогами, – каже дівчина й високо підіймає голову. Зараз вона здається напрочуд гарною. Так мені подобається коли жінка проявляє характер. 

– То доведіть мені це.

 – Ви берете мене на слабо? 

– А якщо й так. Це навіть цікавіше. Юна леді, – хитро посміхаюся.

ШАНОВНІ ЧИТАЧІ ОБРАЗИ ГЕРОЇВ КНИГИ ТА КОРОТКІ ВІДЕО Є В МОЄМУ ІНСТАГРАМ. ТАОЖ ЯКЩО ВАМ ЦІКАВО ПЛЕЙЛИСТ ДО РОМАНУ Є В МОЄМУ БЛОЗІ НА БУКНЕТ.

ЩИРО ВДЯЧНА ЗА ВАШУ ПІДТРИМКУ ТА ЛЮБОВ!