Марго Вольська - Як завоювати сніжну відьму. Академія Торенвес, Марго Вольська

– Думаю, – заговорив Есмонд, коли з їжею було покінчено, – зараз саме час обговорити умови нашої співпраці.

– Мені здавалось, – обережно промовила я, – що вони визначені в договорі, хіба ні?

– В загальному – так, – підтвердив Флейм. – Проте є нюанси, і я вважаю за потрібне обговорити їх просто зараз. Для нас обох буде набагато краще, якщо ми не лишимо один одному надто багато простору для, скажемо так, неприємних сюрпризів.

– Що ж, – я зітхнула, – з цим важко посперечатись. Отже, я тепер ваша учениця.

– Так. І офіційно ми закріпимо це статусом аспірантки. Тобі потрібно буде проводити заняття, приходити на лекції, виконувати певну формальну роботу. Звіти, документи. Допомагатимеш мені з деканськими папірцями.

– Я не впевнена, що хоч щось в цьому розумію.

– Моя люба, – закотив очі Флейм, – я впевнений, що будь-хто з вас, людей, розбирається в цьому значно краще, аніж я, нещасний демон, якому звалили на голову увесь той мерзенний формалізм. Тож не переживай, розберемось. Та продовжимо. У тебе є кавалер?

Я зашарілась.

– Це тут до чого?

– Ну, по-перше, зазвичай чоловіки не в захваті від того, що їх дівчина чи наречена починає своє навчання з демоном. По-друге, це сильно відволікає від процесу прийняття свого дару. По-третє, сніжна відьма може бути дуже небезпечною для будь-кого незалежно від його статі.

– Я ж вас не питаю, чи нема у вас нареченої чи дружини!

– Не питаєш, а дарма, бо я б відповів, що не маю ні першої, ні другої, – знизав плечима Есмонд. – Жоден зайнятий демон не будуватиме такий контракт. Отже, що стосується тебе?..

– В мене нема нареченого, – зітхнула я.

Зрештою, на що я могла розраховувати? Так, я була з хорошої родини, але батько привіз маму з-за кордону, а до іноземців, що поселились тут, у нас всі ставились з деякою підозрою. Звісно, це не стало б на заваді Алісі, бо вона – могутня чаклунка, що володіє силами вітру, але я, бездарна, могла розраховувати в кращому випадку на когось з аристократів, не обдарованих магією.

Так би мовити, несла в собі гени батька і бабусі.

Тепер все змінилось, але за останню добу жодних прихильників я собі знайти не встигла. Окрім демона, звісно.

– Це чудово, – всміхнуся Есмонд.

– Чому?

– Тому що, – він подивився на мене, – це вбереже тебе від розбитого серця. Зустрінеш вже того,. хто розумітиме, що ти за людина та якою силою володієш. Ну, а мені ніхто не прийде тріпати нерви з того приводу, що ти живеш у мене в будинку.

Я зашарілась.

– Це все ще дуже сумнівний задум, – обережно промовила я. – Можливо, мені краще пошукати житло собі деінде? Наприклад, є чудовий гуртожиток академії Торенвес…

– Люба моя, – Есмонд закотив очі, – ти хочеш перетворити нещасну будівлю на шматок криги, а сусідку, що неприємно хропить вночі, на снігову бабу?

– Я не збираюсь нічого такого робити!

– Та я навіть не сумніваюсь в цьому, проте магія не питатиме тебе, що ти хочеш, чи то є акт доброї волі, чи то просто сплеск магії. Зрештою, і сусідці, що перетвориться на купку талого снігу, теж буде плювати, чому так сталось.

– Невже я настільки небезпечна? – прошепотіла я. – Невже… Можливо, мені краще справді відмовитись від свого дару?..

Есмонд подивився на мене, мов на купку перегною.

– Любонько, ти знаєш, на що здатен вогняний демон?

– Я добре учила історію. Це не вимагало практичного застосування дару, – пробурмотіла я, стрімко червоніючи.

– Отож, – кивнув Флейм. – Але я не обрав шлях відмови від свого дару, а оволодів ним повністю. І ти також це зробиш. Та продовжимо. Окрім обов’язків аспірантки ти матимеш мої особисті уроки. Ввечері, вдень, вночі – ми підбиратимемо дати гнучко, бо я маю не надто приємний графік. Далі, гроші. За договором ти можеш користуватись моїм рахунком. В певних межах, звісно.

– Я здатна сама!..

– Батько не дасть тобі ні копійки, навіть не сумнівайся, – відрізав Есмонд. – Та це не те, про що варто переживати. Я досить багатий, аби задовольнити твої потреби. Звісно, купувати палац не раджу, але на сукні вистачить. Одяг, до речі, обиратимемо разом.

– Я не…

– Ти не обереш все те, що тобі потрібно для навчання. Далі. Хатні справи виконуватимуть слуги. Про це можеш не турбуватись. І… – він всміхнувся. – О, я так і думав.

– Що ви думали?

– Твій чудовий тато йде сюди, – повідомив мені демон.

І рівно в цю секунду в двері постукали. Чи варто б сказати, загрюкотіли так, ніби хотіли їх вибити кулаком. Таран тато з собою приволік, чи що?!

Есмонд не виглядав чоловіком, якого може налякати прибуття несподіваних гостей. У відповідь на стукотіння в двері та спроби їх вибити він подивився на мене та промовив:

– Твій батько дуже наполегливий. Піду-но поспілкуюсь з ним. Будь тут і нікуди без мене не йди, бо не до всього в демонському будинку ти готова.