Карел - Війна з саламандрами, Карел

Капітан войовниче наїжачив вуса:

- Не турбуйтеся. Про все, що треба, я подбаю.

- І що ж це буде?

- Троє матросів, сер. І добре озброєних.

Любонька Лі аж затремтіла з захвату:

- Ви думаєте, що буде так небезпечно, капітане?

- Я нічого не думаю, дитино моя,- буркнув капітан.- Але старий містер Леб дав мені певні вказівки - принаймні щодо містера Ейба.

Чоловіки з запалом узялись обговорювати технічні деталі задуму; Ейб моргнув любоньці, що вже пора лягати спати і таке інше. Лі слухняно вийшла.

- Знаєш, Ейбе,- сказала вона у своїй каюті,- мені здається, що цей фільм справить фурор!

- Авжеж, любонько,- погодився містер Ейб і хотів її поцілувати.

- Сьогодні не можна, Ейбе,- відіпхнула його Лі.- Невже ти не розумієш, що мені треба страшенно зосередитись!

Цілий наступний день міс Лі інтенсивно зосереджувалась: бідолашна покоївка Грета зовсім замучилася з нею. Ванни з відповідними солями та есенціями, миття волосся шампунем «Блонд», масаж, педикюр, манікюр, завивка, причісування, прасування, приміряння та підганяння убрань, гримування і, звичайно, ще безліч усяких процедур; Джуді, теж захоплена цією метушнею, допомагала любоньці Лі. (Бувають тяжкі хвилини, коли жінки виявляють одна до одної дивовижну лояльність - наприклад, під час одягання). А поки в каюті міс Лі панувала ця гарячкова активність, чоловіки зібрались окремо і, розставляючи по столу попільнички та чарки з віскі, виробляли стратегічний план, де хто має стояти і хто що повинен робити в разі якоїсь непередбаченої пригоди. Під час того обговорення кілька разів було тяжко уражено капітанів престиж у питанні, хто командуватиме всім. По обіді на берег лагуни відвезли кіноапарат, легкий кулемет, кошик із провізією та посудом, грамофон та інші бойові припаси; все це чудово замаскували пальмовим листям. Ще до заходу сонця зайняли свої місця троє озброєних матросів і капітан як головнокомандувач. Потім привезти на берег величезну скриню з кількома дрібничками, які могли бути потрібні міс Лілі Веллі. Потім приплив Фред із міс Джуді. А потім в усій тропічній пишноті почало заходити сонце.

Тим часом містер Ейб уже вдесяте стукає до каюти міс Лі:

- Любонько, пора вже, бо спізнимось!

- Зараз, зараз,- відповідає любоньчин голос.- Не нервуй мене, будь ласка! Треба ж мені одягтися, чи як?

Капітан тим часом оглядає позиції. Он на поверхні затоки мерехтить довга рівна смуга, що відмежовує розхвильоване море від тихої лагуни. Немовби там, під водою, є гребля чи хвилеріз, думає капітан; мабуть, то піщана обмілина або кораловий риф, але на вигляд - наче штучна споруда. Дивне місце! На гладіні лагуни то там, то там виринають чорні голови і пливуть до берега. Капітан стискає губи й стривожено сягає рукою до револьвера. Краще було б, якби дівчата зостались на яхті, думає він. Джуді починає труситись і конвульсійно хапається за Фреда: «Боже мій, який він дужий, як я його люблю!»

Нарешті від яхти відпливає останній човен. У ньому сидить міс Лілі Веллі у білому купальнику та прозорому пеньюарі,- такою вона, очевидно, має бути викинута на берег після аварії з яхтою,- а також міс Грета і містер Ейб.

- Чого ти так помалу гребеш, Ейбе! - дорікає любонька. Містер Ейб дивиться на чорні голови, що пливуть до берега, і мовчить.

- Ц-ц.

- Ц-ц.

Містер Ейб витягає човен на пісок і допомагає любоньці Лі і міс Греті зійти на берег.

- Біжи хутчіше до апарата! - шепоче артистка.- А як скажу «давай», починай крутити.

- Так уже не видно нічого,- заперечує Ейб.

- То хай Джуді посвітить. Грето!

Поки містер Ейб Леб зайняв своє місце коло апарата, артистка простяглась на піску в передсмертній позі лебедя, і тепер міс Грета поправляла складки пеньюара.

- Хай трошки виглядає нога,- шепоче жертва корабельної аварії.- Готово? Відійди! Ейбе, давай!

Ейб крутонув ручку. Але світло не засвітилось. Із моря здійнялися хиткі тіні й посуваються до Лі. Грета затуляє рукою уста, щоб не крикнути.

- Лі! - кричить містер Ейб.- Лі, тікай!

- Ніжж! Ц-ц-ц. Лі. Лі. Ейб!

Хтось клацає запобіжником револьвера.

- Не стріляти, бісові душі! - сичить капітан.

- Лі! - кричить Ейб і пускає ручку апарата.- Джуді, світло!

Лі повільно, млосно підводиться і здіймає руки до неба. Легенький пеньюар сповзає з її пліч. Тепер на піску стоїть біла-біла Лілі з граційно піднятими над головою руками: адже так поводяться жертви корабельних аварій, опритомнівши. Містер Ейб хапається шалено крутити ручку.

- Джуді, світло, бодай тобі!

- Ц-ц-ц.

- Ніжж. Ніжж.

- Ей-бе!

Чорні тіні коливаються й кружляють навколо білої Лі. Стривайте, стривайте, це вже не гра! Лі вже не здіймає рук над головою, а щось відпихає від себе й вищить:

- Ейбе, Ейбе, воно мене хапає!

В ту мить засвічується сліпуче світло, Ейб щодуху крутить ручку, а Фред і капітан з револьверами біжать до Лі, що сидить навпочіпки й тіпається з переляку. В різкому світлі видно також, як десятки, сотні довгих темних тіней прожогом утікають до моря. Два матроси накидають сітку на одну з тих тіней. Грета, зомліла, падає додолу, мов лантух. Ляскають два чи три постріли, в море щось гучно шубовстає, два матроси з сіткою лежать на якійсь істоті, що звивається й борсається під ними,- і враз світло в руці Джуді гасне.

Капітан засвічує кишеньковий ліхтарик.

- Дитино моя, з вами нічого не сталося?

- Воно мене схопило за ногу! - скиглить любонька.- Фреде, як це було жахливо!

Ось підбіг і містер Ейб зі своїм ліхтариком.

- Розкішно виходило, Лі,- кричав він.- Якби тільки Джуді раніше засвітила!

- Воно не засвічувалось,- озивається Джуді.- Правда, Фреде?

- Джуді боялась,- виправдовує її Фред.- Слово честі, вона не навмисне так зробила, хіба ні, Джуді?

Джуді образилась; а тим часом підійшли і два матроси, тягнучи за собою в сітці якесь створіння, що борсалось, мов велика рибина.

- Ось маєте його, капітане. Живе.

- Чортяка, бризкало на нас якоюсь отрутою. У мене всі руки в пухирях, сер. І пече, як вогонь.

- До