Віктор Васильович Савченко - Нестор Махно

Повстанської армії. Махновська рада, не чекаючи підписання 4-го пункту угоди, проводила політику утвердження незалежності свого «вільного району». Спеціально створеною комісією розроблялися «Основні положення про вільну трудову раду» та «Конституція вільного району».

У середині листопада 1920 р. більшовики вирішують ліквідувати махновський рух як «потенційно небезпечний».

17 листопада Фрунзе наказав махновській Кримський групі перепідпорядкуватися командарму 4-ї армії і зайняти район міста Саки — глухий степовий район, де з півдня було море, а із заходу — Солоне озеро. Навколо частин махновців розташувався кінний корпус. На кримських перешийках були поставлені сильні військові загороджувальні загони.

Газета «Комуніст» (19 листопада 1920 р.) у статті «Угода чи обман» звинуватила Махна в підготовці заколоту, а політвідділ 4-ї армії надрукував листівки «Вперед на Махна!», «Смерть махновщині!» і розповсюджував їх серед червоноармійців.

Махно зрозумів, що треба готуватися до запеклої боротьби. Батько видає таємного наказа своїм маршовим ротам — бути готовими розгорнутися в полки. Кримській бригаді махновців було наказано без наказу червоного командування негайно повертатися до Гуляйполя. До 25 листопада до Махна переходять 17 маршових рот та кавалерійський дивізіон червоних. Командир дивізіону заявив, що червоні мають напасти на Гуляйполе. Махно сподівався, що коли дійде до збройного зіткнення з Червоною армією внаслідок махновської пропаганди, червоноармійці перейдуть на його бік або ж відмовляться нападати на своїх учорашніх союзників.

З 25 листопада і в наступні дні по містах України тривали арешти анархістів і махновців. Усього за цей час було заарештовано близько 3 тис. анархістів. Були заарештовані майже всі члени секретаріату «Набату», члени махновської делегації, поранені махновці, котрі знаходилися на лікуванні в шпиталях.

Лідер Комінтерну Бела Кун, що відвідав Гуляйполе, запропонував Махнові виступити проти інтервенції Антанти в Туреччині, а також бути провідником світової революції в Азії. Така пропозиція лестила Махнові, але вихід його армії з України означав утрату тилу, життєдайної підтримки населення. Але на стіл Махна вже потрапили копія наказу про «ліквідацію махновщини» і листівки «Смерть махновцям!», «Вперед на Махна!».

Розвідка махновців повідомила, що Гуляйполе поступово оточується червоними військами із завданням знищити штаб махновців і Махна персонально. Протягом дня тривали збори махновської ради і штабу, на якому були прийняті «Загальні положення про вільні ради», згідно з якими місцеві ради оголошувалися цілком незалежними від держави та чиновників, а керівництво рад обиралося на селянському сході. Махновці прагнули вирішити, що робити далі. Як вихід Махно запропонував перейти на Кавказький фронт чи в Туреччину. У випадку нападу червоних на Гуляйполе Махно прогнозував перехід деяких червоних частин на бік махновців. Махно мріяв, перетягнувши більшість з’єднань Червоної армії на свій бік, повести наступ на Харків, щоб ліквідувати більшовицьку державу в Україні.

Фрунзе готував несподіваний удар і всі свої накази передавав таємними каналами. Але о 1-й годині ночі 26 листопада махновці випадково перехопили наказ Фрунзе про знищення махновщини. До махновців потрапив і наказ Фрунзе від 24 листопада, в якому він оголосив «завдання Повстанської армії закінченим» у зв’язку з розгромом Врангеля, а існування самої Повстанської армії — неприпустимим. Фрунзе наказувалося переформувати махновські частини в уніфіковані з’єднання Червоної армії, зламавши стару «вільну» структуру. Армії Махна наказувалося влитися до складу 4-ї радянської армії, управління і штаб Повстанської армії за наказом ліквідовувалися, а його склад переходив до запасних частин. Уже цей наказ фактично оголошував Повстанську армію поза законом. За день до цього Фрунзе видає наказ про негайну передислокацію армії Махна на Кавказький фронт для операцій проти незалежних Закавказьких республік. Цих наказів махновський штаб не отримав. Вони мали відіграти роль приводу, щоб притягти Махна до відповідальності за їхнє невиконання.

Фрунзе сподівався на успіх за рахунок чисельної переваги, переваги в озброєнні, раптовості нападу. В операції проти Махна Фрунзе вирішив задіяти величезні сили, що залишилися після розгрому Врангеля. Співвідношення сил в особовому складі було доведене до 1:10 на користь Червоної армії, до 1:15 в гарматах, 1:6 — у кулеметах, крім цього до операції залучалася авіація, панцерники, панцерні поїзди... Здобути лаври переможця Фрунзе планував, оточивши подвійним кільцем махновські частини та знищивши їх поодинці.

* * *

Розгром Махна мав початися 29 листопада, але під тиском Москви Фрунзе прискорив події. 25 листопада він телеграфує Леніну, що операція почнеться в ніч проти 26 листопада цілком таємно, «щоб не викликати підозри», що наказ про передислокацію махновців він відішле за кілька годин до початку операції, щоб у махновців уже не було часу на відповідь. Головнокомандувач перестрахувався і так свого наказу і не відіслав...

25 листопада Гуляйполе було оточено 42-ю дивізією, Богучарською бригадою ВЧК, Інтернаціональною кавалерійською бригадою. Друге кільце оточення складали дивізія червоних курсантів, 2 полки ВОХР, частини 2-го кінного корпусу, Заволзької кавалерійської бригади і Запасної бригади. 26 листопада о 2-й годині ночі перед початком штурму «вільного району» червоним військам зачитали наказ Фрунзе про знищення махновців «за невиконання наказу і відкритий виступ проти Радянської влади». Але операції червоних військ почалися неодночасно та неузгоджено. Так, махновські полки в Малому Токмаці й у Пологах зазнали нападу на кілька годин раніше, ніж махновські частини в Гуляйполі. Більшість махновців 3-го полку в с. Малий Токмак були захоплені в полон раптово о 2-й годині ночі. Їх виводили з касарень і тут же розстрілювали з кулемета. Лише командир полку з трьома сотнями кінноти зумів вирватися із оточення і добратися до Гуляйполя о 4-й годині ранку. У той же час у Гуляйполі почули артилерійську канонаду, що долинала з боку Полог, де дві години тривав бій червоних із махновцями (500 бійців). Незважаючи на два кільця червоного оточення, 200 махновців вирвалися з пастки біля Полог.

Розвідка доповіла Махнові про оточення Гуляйполя. За лічені хвилини Махно організував оборону села. Вулички були перекриті возами, барикадами. О 7-й годині ранку почався артобстріл Гуляйполя і наступ Богучарської бригади на село. Махновців у Гуляйполі було близько 2 тисяч. Вони кілька годин відбивали атаки червоних. Утім, розуміючи, що оборона смерті подібна, Махно зважується на прорив. Він наказує кавалерійському дивізіону, що тільки вчора перейшов до нього, показати себе в ділі і виступати в авангарді прориву. Новачки показали себе блискуче: разом із 500 махновськими вершниками розбили Богучарську кавалерійську бригаду ВЧК і посіяли паніку серед інших червоних частин, які відступили. Дізнавшись