Олексій Анатолійович Кононенко - Здоровенькі будьмо! Рецепти на всі випадки життя

приймаєте ліки, які я вам виписую, не витримуєте дієту, порушуєте режим, і, що найгірше, почуваєтеся все краще…

Лікар до пацієнта:

– Ви, дорогенький, потребуєте повного спокою, ніякого хвилювання, ніякого поспіху. Раджу вам знову вийти на роботу.

У гірському санаторії пацієнт скаржиться лікарю, що йому тут важко дихати.

– Як? – дивується лікар. – Таке прозоре повітря!

– Отож! У себе вдома я звик бачити, чим я дихаю.

– Ну що же, пульс нормальний, – говорить лікар.

– Лікарю, візьміть мою ліву руку, права – протез.

– Не треба стрибати з підніжки трамвая, поки він не зупиниться.

– Я поспішаю в лікарню.

– Ну, тоді будь ласка.

Запис в журналі: «Після прийому цих ліків померлий відчув легке нездужання».

Лікар до пацієнта:

– Ваші дні закінчуються! Завтра йдете на роботу!

Приходить молода мама на прийом до лікаря:

– Я не впевнена, що мій маленький висмоктує достатньо молока за одне годування.

– А ви його зважуйте до і після годування.

– У мене немає дитячих ваг.

– А ви на звичайних вагах зважтеся разом з дитям – до і після…

– Чому ви відмовилися робити щеплення проти віспи?

– Тому що мій дід загинув після такого щеплення.

– Від віспи?

– Ні, він випав з восьмого поверху.

– Так, хворий, дихайте! Не дихайте! Дихайте! Не дихайте! Не дихайте! Не дихайте! Виносьте! Наступний!

– Маю для вас погану новину. Доведеться знову вас розрізати.

– Чому?

– Я забув там під час операції гумову рукавичку.

– Ось вам гроші, лікарю, купите собі нову.

Одного чоловіка вкусив пес. Йому стало погано, і він звернувся до лікаря.

– Пес скажений! – зробив висновок лікар.

Пацієнт схопив аркуш паперу і почав щось швидко писати.

– Навіщо ви пишете заповіт? Я вас вилікую.

– Це не заповіт. Я складаю список тих, кого маю вкусити.

Приходить лікар у палату, сідає до хворого на ліжко:

– Ну, голубе, що у нас болить?

– Нога, на яку ви сіли.

– Лікарю, я постійно чогось боюсь без видимої причини.

– Приймайте ось ці таблетки, – дає проносне, – буде вам причина.

– Попросіть, будь ласка, наступного пацієнта, – каже лікар до хворого, якого оглянув.

– Прошу вас! – говорить пацієнт до молодиці, яка сиділа в черзі, і виходить на вулицю.

– А куди ми йдемо? – чує він голос позаду метрів через сто і бачить ту саму молодицю…

– Ви знаєте, ті ліки, що ви мені виписали минулого разу, допомогли.

– Буває…

– Не може бути! Минулого тижня ти мав такий вигляд, що я думав: усе – капець!

– Ти правий! Але, на щастя, лікар захворів, і я, як бачиш, живий!

– За молодих літ, – говорить відомий лікар, – я хотів стати художником.

– Чому ж ви передумали і вибрали медицину?

– В живопису усі помилки помітні. А в медицині їх хоронять разом з хворим.

– У вас геморой.

– В якому місці, лікарю?

Сестра:

– Лікарю, а що це таке на рентгенограмі?

– Де? А… Це ми після диплома знялись. Групою на пам'ять.

– Лікарю, у мене язик болить.

– Покажіть! А де ви його так обпекли?

– Чай гарячий пив.

– Так ви б його розбавили.

– А я так і робив: відсьорбну – піділлю, відсьорбну – піділлю.

Лікар:

– Пам'ятаєте, ви обіцяли мені кабанчика, якщо я вас вилікую?

– Так… Але тим часом кабанчик теж вичуняв…

Лікар до пацієнта:

– Не будете пити – продовжите своє життя.

– Істинно, лікарю! Всього тиждень не пив, так сім днів мені роком видалися!

Молодий лікар оглядає хворого і каже його дружині:

– На жаль, я вже нічим не можу допомогти, надто пізно, це агонія. Бачите – у нього й руки посиніли?

– Та це він вчора вікна фарбував!

– Тоді йому просто повезло. Якби не фарбував вікна, – був би вже покійником!

Приходить до лікаря літній чоловік і скаржиться:

– Ви знаєте, зійду на один пагорб – важко, на другий – дихати нічим…

– А якої хвороби ви через ті пагорби ходите? Сидіть вдома і дихайте нормально.

– Я горілочку зможу пити?

– Ні.

– А спирт?

– Ні в якому разі!

– А пілюлі ваші?

– Та що це вас на всяку погань тягне?

– Лікарю, у моєї жінки пропав голос. Що робити?

– Прийдіть сьогодні додому о третій ночі.

– Лікарю, коли пізно вночі я пишу вірші, то до ранку вже не можу заснути!

– А ви попробуйте прочитати те, що написали.

– Скажіть «а».

– Маленьке чи велике?

– Голубе, вам украй необхідні окуляри!

– Але ж ви ще не перевіряли мій зір!

– Навіщо? Ви зайшли до мене через вікно!

Лікар заходить в палату, де лежить молода жінка. – Доброго ранку, роздягайтесь, треба вас оглянути.

– Але мене вже оглянув ваш колега і сказав, що я в хорошій формі.

– Він мені так і сказав…

Лікар:

– Найкраще для вас – кинути пити, курити і спати з жінками.

– Я не достойний найкращого. Мені б чогось трохи гіршого…

До хворого в лікарню прийшов приятель. Дружина хворого попередила його, що її чоловік у поганому стані і співчутливе обличчя не додасть настрою.

– Ну що, друже? – весело сказав приятель, заходячи в палату. – Помираємо?

– Від моєї хвороби у вас навряд чи є ліки… – зітхнув хворий.

– Не переймайтеся! У нас вже стільки вироблено ліків, що для деяких ще й хвороб немає.

Глухий не мав грошей на слуховий апарат, взяв дротинку, начепив гумку і приладнав до вуха.

– Хоч якось допомагає? – запитує приятель. – Краще чуєш?

– Так. Усі навколо стараються говорити голосніше.

– Лікарю, у мене болить то голова, то задниця.

– Розламуйте оці пігулки навпіл і пийте нижню половинку від болю в задниці, верхню – від головного болю. Тільки не переплутайте!

У пацієнтки семеро дітей. Вона на прийомі у лора.

– Семеро дітей! – дивується лікар.

– Так, бо я погано чую.

– А при чому тут це?

– Як при чому? Сідаємо з чоловіком до телевізора, після новин він запитує: «Будемо далі дивитися або що?» Я перепитую «Що?»… Ось вам і семеро дітей.

– У мене хронічний бронхіт!

– Це лікується. Елементарно.

– Ви впевнені? Мабуть, маєте досвід у лікуванні бронхіту?

Лікар усміхнувся, поплескав пацієнта по плечу:

– Повірте мені, любий, у мене самого бронхіт ось вже п'ятнадцять років!

– Лікарю, якщо чесно, оці ваші цілющі трави приносять хоч якусь користь?

– Дивак! Я синові купив дачу, а дочці завершую дім…

Лікар оглядає хворого священика:

– Не біда, отче, скоро ми вас поставимо на коліна…

Огрядна жінка сходить з ваг глибоко замислившись.

– Що