Yana Letta - 1. Таємниця зниклої Галі, Yana Letta
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Коли слідопити дісталися до старого кладовища, вітер піднявся сильніше.
Здавалося, що природа натякає їм, що варто розвернутися і піти назад.
Але вони не збиралися здаватися.
Бублик сидів біля воріт і спокійно вилизував лапу.
Він, як завжди, виглядав так, ніби вже знав, що тут знайдуть.
Іван нервово дивився на криві, старі хрести і похилені пам’ятники.
– Це погана ідея… – пробурмотів він.
– У нас є підказка. "Шукай там, де не шукають", – нагадав Максим.
– Але що саме ми шукаємо?!
– Ми дізнаємося, коли знайдемо, – відповіла Соломія.
Тимко переступив із ноги на ногу.
– Давайте швидше, бо мене морозить від цього місця.
Максим стиснув кулаки.
– Гаразд. Рухаємось рядами. Уважно дивимося під ноги.
Вони повільно рушили по старій стежці між могилами.
Старе кладовище було занедбаним:
Деякі надгробки заросли мохом.
Дерев’яні хрести перекосилися.
Кущі розрослися так, що деякі могили ледь видно.
Раптом Тимко щось помітив.
– Дивіться! Там щось лежить!
Він показав на кущ біля однієї могили.
Всі наблизилися.
Іван одразу спіткнувся і впав на коліна.
– Ай-ай-ай!!!
– Що ти там робиш?!
– Я просто живу у стресі!
Соломія обережно розгорнула гілки.
І тут усі завмерли.
У траві лежали…
СТАРІ ГУМОВІ ЧОБОТИ.
– ЩО?! – вигукнув Тимко.
– Що чоботи роблять на кладовищі? – запитала Соломія.
Іван панічно відступив.
– МОЖЕ, ЇХ ЗАЛИШИВ ПРИВИД?!
– Іване, ти дурник, – сказав Максим.
Він нахилився і підняв один із чобіт.
– Вони не такі вже й старі…
Тимко скривився.
– Фу, вони смердять.
Максим обережно перевернув один із них.
І тут помітив дещо дивне.
На підошві чітко видно свіжі сліди грязюки.
– Хтось їх носив нещодавно.
– А потім просто залишив тут? – запитала Соломія.
– А якщо хтось переодягався? – припустив Тимко.
Максим зосереджено нахмурився.
– А що, якщо ці чоботи належали тому, хто водив Галю?!
Іван видав нервовий писк.
– Ти хочеш сказати, що людина, яка причетна до її зникнення, була тут?
– Може бути.
Настала тиша.
Їхній злочинець міг бути всього лиш за кілька метрів від них у якийсь момент.
Соломія раптом стиснула губи.
– Діти… А що, якщо… якщо Галя дійсно була тут?
Всі одночасно подивилися на неї.
Вона повільно перевела погляд на дальню частину кладовища, де за старими деревами тягнулася невелика галявина.
– Якщо її гнали через кладовище, вона могла залишити сліди…
Максим піднявся.
– Ми йдемо далі.
Іван схопив його за рукав.
– МОЖЕ, ВЖЕ ДОСИТЬ?!
– Ми майже знайшли відповідь!
– Може, не треба?!
Бублик тихо муркнув.
Кіт встав і впевнено рушив у бік галявини.
Максим кивнув.
– Дивіться, навіть Бублик знає, що ми близько!
– А МОЖЕ, ВІН ПРОСТО ХОЧЕ ЇСТИ?! – розпачливо вигукнув Іван.
– Тимко, бери чоботи, вони можуть стати доказом!
– Фу, серйозно?!
– Так!
Тимко зітхнув і, морщачи ніс, узяв чоботи в руки.
– Фу, фу, фу…
– Йдемо!
Слідопити рушили за Бубликом, не знаючи, що зовсім скоро на них чекає найбільша знахідка з усіх.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «1. Таємниця зниклої Галі, Yana Letta», після закриття браузера.
