Володимир Лвович Ешкін - Гойдалка, Володимир Лвович Ешкін

участь у глобальних заворушеннях середини ХХІІ століття, відомих як «революція Темряви». Тоді ж, як відповідь, почалось стихійне знищення незаконних генетичних потвор, що призвело до численних кривавих ексцесів та перших всепланетних заборон генетичних експериментів та інженерної хірургії, за допомогою яких людські організми зрощувались з тваринними. Частина вбитих під час «міської війни 2164 року» людиноптахів, за деякими даними, належала до вкрай законспірованої Шотландської філії секти «крилатих сильних», які поклонялись Люциферу, Каїну та практикували складні ритуальні вбивства.

Остаточно генетичне свавілля припинили Отці-відновлювачі, а імперські закони поклали край відкритій деструктивній пропаганді соціопатів. Вирішальну роль у цьому зіграла воля Сіроокого Імператора, який взяв на себе відповідальність за фізичне знищення сотень тисяч сатаністів та люциферіанців. Судячи з усього, серед страчених на Землі та в колоніях було чимало законспірованих каїнітів. Якщо залишки секти й збереглись, вони вимушені були піти у глибоке підпілля. [21]

Нове пожвавлення діяльності Свідків Сильного пов’язують з масовим виробництвом клонів та заселенням ними негостинних світів. У клонському середовищі вперто циркулюють релігійні уявлення про Проклятого Бога, що обіцяв рабам звільнення, а їхнім господарям — смерть.

Ця легенда з часом ускладнилась, обросла подробицями та відгалуженнями. Союзницею і помічницею Проклятого Бога в уяві клонів стала його божественна дружина. Її прототипами послужили як індійська богиня Калі, так і знаменита лідерка клонського повстання на Центаврі–6 — Скажена Акша. Позаяк обставини смерті останньої залишились нерозгаданими, клони увірували в те, що Проклятий Бог переніс Акшу на свою резидентальну планету, яка фігурує в деяких клонських віруваннях як священна планета Калам. Згідно з популярною легендою, коли Проклятий з’явиться в колонізованих землянами світах, Скажена Акша (в намисті з дитячих черепів) йтиме по праву руку від нього і зрізатиме голови ворогів «світловим мечем».

По ліву руку від бога-месника, згідно з ієрархією, йтиме ще один персонаж клонських «євангелій» — робочий клон серії В064, відомий як Німий Пакувальник. Він увійшов в історію як безжальний вбивця природнонароджених, що влаштував різанину на транспортному кораблі «Сен-Луїс» у 213 р. ЕВ., а пізніше був за це жорстоко страчений — викинутий в скафандрі з відключеними системами терморегуляції у відкритий космос. [22]

Злого божка, який прокляв Каїна Сильного, древні каїніти називали Істерою.

9

Ресурсна станція Четвертого флоту

на орбіті планети Тіронії (3КВ22:4),

система зірки Хаябуси (HD10647).

6 юла 417 року Ери Відновлення.

Цього разу Марков несподівано легко пережив гібернацію. Вже через шість годин після виходу корабля у тривимірний простір він повернувся до виконання своїх обов’язків. А ще за півдоби, на орбітальній станції, він зайняв апартаменти, в яких зазвичай зупинявся командувач Четвертого флоту. Влада індустріальної планети не надавала карантинних послаблень навіть адміралам.

Судячи з тутешніх інтер’єрів, командуючий мав слабкість до кольорового кришталю і блискучих металів. Величезний червоний кристал, що правив адміралові за робочий стіл, Маркова дратував. Він розклав свої комунікатори просто на ліжку, ліг на черево і ввімкнув симулятори матричної реальності. Так він продовжив формувати «зграю гончаків», оперативну групу, призначену для пошуків Ленго. Деякі з кандидатів у гончаки перебували на Тіронії, інших очікували тут, в орбітальному карантині.

Першим із тіронійських спеців до «зграї» потрапив шериф Орбаль, котрий три десятиліття відстежував заколоти клонського підпілля у куполах та на залюднених магістралях, що вели до космопорту. За ці роки офіцер врятував життя десяткам тисяч природнонароджених. Вони б неминуче загинули від клонського саботажу, терактів та розбійних нападів, якби коротун з голеною головою раз у раз не ставав на шляху гуманоїдів з серійними номерами.

Шерифа генерал знав особисто. Ще двох оперативників, з молодшого покоління, йому рекомендували аналітики. Це було подружжя Крайблів — Гая і Ліко. Їхні службові показники за останні три роки не опускалися нижче статусу «відмінно». Гая потрапила до лав правоохоронців зі злиденного купола Славія–2, де чудом вижила після кількох епідемій і різанин. Ліко, навпаки, вибором фаху здивував друзів і родичів. Йому, нащадкові спадкових управлінців зі столичної Ліфанії–5, готували прямий шлях до офісів керівних корпорацій, але ліфанійський мажор обрав не престижне менеджерське крісло, а вулиці і тунелі, наповнені шантрапою, наркотиками та щоденними розборками ділерів.

Те, що повідомили про Крайблів облікові файли, генералу сподобалось. Може, подружжю й бракувало Орбалевого досвіду, але в них було те, що Марков цінив в молодих поліцейських, — слідчий азарт, з’єднаний з фартом.

«З цих вийдуть добрі гончаки», — вирішив він, продивившись симуляторні реконструкції кількох операцій, де відзначились Гая і Ліко. Оперативниця відзначалася блискавичною реакцією, а її чоловік не втрачав самовладання навіть під перехресним вогнем. А ще вони володіли всіма видами легкої зброї та вільно спілкувались чотирма діалектами, що панували в житлових куполах та підземних виробітках екваторіального поясу планети.

Четвертий кандидат в «гончаки» мав рідкісну для Тіронії спеціалізацію. Він нечасто навідував залюднені зони, мандруючи безкрайніми пустелями та руїнами Іржавого поясу. Його послугами користалась не лише поліція, але й ті заможні туристи, що обирали екстремальні маршрути. За даними, що