Анатолій Привітний - Роботи Демонстрація сили, Анатолій Привітний

Традиціоналісти побудували кілька суперкораблів і раптово зникли зі своєї планети. Дві інші групи не дуже засмутилися, вони й так не підтримували тісних контактів. Зникнення більшості своїх родичів сприйняли філософськи.

«Це їхня справа, вони ухвалили рішення, вони за свої дії у відповіді».

Вчені в цей час закінчували будівництво надпотужної зброї галактичного масштабу, здатною стирати в початковий ефір цілі сонячні системи з усіма планетами. Цю зброю вони назвали «ЗІРКА». Коли воїни попросили дати їм «ЗІРКУ» для випробувань, вони відмовилися це зробити. Натомість вони сховали надзброю в просторах всесвіту і підірвали свою планету разом із собою, щоб ніхто не зміг дізнатися про місцезнаходження «ЗІРКИ». Такою руйнівною і небезпечною виявилася нова зброя. Але наскільки я знаю… - робот знову задумався, - технологію створення живого кібернетичного мозку для «ЗІРКИ» і для мене розробляла одна лабораторія. Мій інтелект, та інтелект «ЗІРКИ» ідентичні. Для мене і для зірки слугує одна головна настанова — виконання наказу генетично підтвердженого творця. Останні вчені, які встигли встановити мені штучний інтелект, ідентичний живому, зробили це вже потай від інших. Після встановлення вони відлетіли на свою планету та загинули разом з іншими вченими.

- Вибач, ти не помиливсь? Я генетично підтверджений?

- Так, - робот продовжував далі. - Воїни виявилися найменшою групою. Вони налагодили контакт із терійцями, молодою агресивною та дуже розумною расою. Початкова назва терійців "Лустарги". (Окрема книга) Обчислювальні здібності інтелекту терійців були навіть більші ніж у троїдів. Воїни поставили собі амбітні плани, очолити молоду расу стати напівбогами і вічно правити собі на втіху. На планетах, де жили терійці, вони розташували по одному роботу для залякування. Ідея була така, кожен робот захищав представників троїдів. Самі ж роботи були настільки технологічно досконалі, що знищити їх практично неможливо. Усього було виготовлено п'ять роботів. Я п'ятий. На той час вчені ще трохи допомагали воїнам.

Але терійці розумний та підступний зубатий хум. Через кілька тисячоліть вони підібрали коди доступу до роботів і перепрограмували їх. Всі троїди були знищені за один день. Воїни троїди були стерті з лиця галактики. Захистити своїх троїдів я не зміг, бо вся моя нечисленна група відлетіла на нараду до головної штаб-квартири.

З усіх роботів підкоряться терійцям відмовився один я. Бо мав інтелектуальну складову і живий розум, жодним програмам не підкорявся. Я стояв пере вибором. Знищити планету де я знаходився разом з усім терійським населенням, або поступити іншим чином. Зрештою треба було зважити на те що в руках терійців ще чотири таких як я. Хоча вони були в технологічному плані більш відсталі.

Зрештою внаслідок довгих перемовин ми дійшли компромісу. За домовленістю з терійцями вони спеціально для мене побудували два космічні кораблі, один особисто для мене інший для заводу, який працює для підтримки моєї функціональності. І відпустили до космосу. Напрямок польоту я вибрав сам. Летів я скільки було запасу палива на кораблі. Виявивши невідому галактику, я знайшов перспективну планету щодо зародження життя і приземлився. Кораблі після такої подорожі прийшли в непридатність, і я згодом їх переплавив.

- Чому терійці тебе не знищили?

- Мене неможливо знищити звичайними засобами, я робот троїдів. Зі мною, можна лише домовиться. Ось найкоротший екскурс в історію. Але я повторюся, я радий. Раса троїдів не зникла. Дивлячись на тебе, стає зрозуміло, мої творці розчинилися в масі мілутіан. Одне цікаво, навіщо вони це зробили? І що сталось потім?

У мене виник один здогад.

- Можна задати питання? На яку відповідь, я вже знаю.

- Задавай.

- Чи означає це, що мілутіанка від мене не зможе завагітніти.

- Ніколи. Твій ДНК хоч і схожий на мілутійський, але відрізняється. Тільки жінка троїд зможе мати від тебе дітей. - Тепер мені стало зрозуміло, чому в мене за мого досить бурхливого статевого життя, так жодна жінка не завагітніла. Хоч я був здоровий бичок. Але це означало інше. Жінок троїдів у моєму середовищі не траплялось, це вже тема для роздумів. Однак ж я народився, хоч своїх батьків і мало пам'ятаю. І чому я ніколи не задававсь собі питанням пошуку батьків? Але то були мої проблеми.

А поки я сидів у кріслі оператора терійського робота, і був найзахищенішим троїдом у всесвіті.

- Лист троїдів, - я тицьнув пальцем у аркуш із незнайомим листом.

- Так, так писали твої предки.

- Тепер так виходить, що ти служиш мені, - випалив я, набравшись нахабства.

- Ти троїд, я твоя права рука, твій воїн та радник. - На мене впала удача, в мені вирували емоції, і я не міг їх виплеснути.

- Тоді я піду та освою інформацію. - Я вибрався з крісла і пішов до своєї кімнати. Біля входу в каюту стояв знайомий мені робот.

- Якщо потрібно буде вийти на поверхню планети, то я до ваших послуг. Мене звуть О. Тільки тихо покликати, можна подумки, і я прийду. - Робот чемно нахилився і зник. У мене з'явився новий будинок. Будинок фортеця, найзахищеніша фортеця у всесвіті. Чи потрібна вона мені?

А на орбіті висів військовий крейсер із заручниками на борту.

Я вже звично влаштувався у кріслі в каюті. Потрібно було подумати, що робити далі. Інформацій для аналізу було більш ніж достатньо. По-перше, для себе я знайшов безпеку, і можливо добровільне ув'язнення. Що із цих двох краще, покаже час. У мене контакт з роботом, і я виявляється троїд. До цієї думки, швидше за все, звикати буду довго. А за мною скеля. Це позитив. Мої друзі все ще перебувають у гусидів. Якщо я сховаюся, їхній долі не позаздриш, цього допустити не можна. Вибратися без сторонньої допомоги з планети мені не вдасться. Жити на планеті на самоті хоч і з цікавим співрозмовником, така перспектива мене теж не влаштовувала. Це негатив. Та ще в мене з'явилось нове завдання, що сталось з троїдами серед мілутіан? На думку спала трохи авантюрна, але цікава думка. Треба переспати та обдумати. Вранці знову пішов на переговори до робота.