Ruslan B - Ціна помилки, Ruslan B

Цілу ніч Радимир не спав. Його непокоїли думки, котрі кошмарними чудовиськами лізли до його голови. Здавалося, що вони його поглинуть і він зійде з розуму. Цей стан, коли вже все скінчено але ще щось є що не пускає тебе. Що це? Над цим питанням думав Радик.

Він згадував. Згадував дім, маму, бабу Параску, друзів, подруг, універ котрий так багато забрав його здоров’я. Все це зараз було десь там далеко. Десь далеко за сотні кілометрів.

Все, що було до не давна в житті – зараз не мало ніякого значення. За весь цей час ніхто навіть не подзвонив йому ні разу. Ніхто не спитав. Нічого. Він став нікому не потрібний. Він став чужий всім і навіть самому собі. В такому стані люди часто схильні до самогубства. Але Радимир не вважав за доцільне зараз зводити рахунки з життям. Тим паче далеко від дому в чужій квартирі.

Він просто лежав із широко розплющеними очима дивився на стелю. А перед очима мелькали картини з прожитого. Все що робив, все заради чого жив тепер уже немає ніякого значення! Що це? – Розчарування? Ненависть? Біль? А може просто він виснажений! І це теж факт! Все підходило під відповідь. Але разом з тим заперечувалося. Хто він тепер? Що він тут робить? Кому це потрібне? Що йому взагалі в житті потрібне? Кому потрібен він?