Герман Мелвілл - Мобі Дік, або Білий кит

173

Тверда земля (лат.).

174

Північно-Західний прохід — так колись називався морський шлях на захід з Атлантичного океану в Тихий уздовж північного узбережжя Американського материка.

175

Арканзаський дуелянт. — У південно-західному штаті Арканзас існував звичай, згідно з яким ліві руки суперників, що билися на ножах, зв'язувалися носовою хусткою.

176

Офіти — стародавня релігійна секта, що поклонялася змії як символу мудрості.

177

Отель де Клюні — старовинне абатство в Парижі, побудоване в XV ст. на місці римських терм імператора Юліана. Мелвілл під час поїздки до Парижа в 1849 р. дуже зацікавився цим фактом: християнський монастир поховав під собою язичницьку споруду, залишки якої стали його підземною частиною. У тексті, проте, образ має ширший сенс: йдеться про темні глибини людської душі, де може таїтися і сам Сатана.

178

Пегу — малайська назва держави на півострові Індокитай, що входив з 1754 по 1852 р. в Бірманське королівство.

179

…як біла хвиля, як сніг… — порівняння з Біблії. В Новому Заповіті — «…голова його й волосся білі, як вовна біла, як сніг…» (Апокаліпсис, І, 14). В оригіналі — «…white like wool…»

180

Можливо, читач, який спеціально вивчав цей предмет, почне твердити, що надприродний жах, навіюваний полярним ведмедем, спричинений не білим кольором як таким, а тією обставиною, що надзвичайна лють цього звіра постає в кольорі невинності й любові і що саме завдяки цьому разючому контрасту двох одночасних протилежних відчуттів полярний ведмідь навіює нам такий жах. Та навіть коли все це так, то якби не було білого кольору, не було б і страху.

Що ж до білої акули, то мертвотна білина спокою, властива цій істоті за звичайних умов, відповідає описаним властивостям полярної тварини. Цей факт дуже точно відтворений у французькій назві акули. Католицька заупокійна меса починається словами Requiem aeternam (вічний спокій), через що і всю месу, і похоронну музику теж почали називати Requiet. Так ось через білу німу нерухомість смерті, що властива акулі, і через підступну жорстокість її поведінки французи називають її Requin (прим. авт.).

181

Не Колрідж першим… — посилання на поему англійського поета Семюела Колріджа (1772–1834) «Старий моряк», в якій розповідається про те, що моряк забив альбатроса, і внаслідок цього загинуло судно.

182

Я пам'ятаю, як вперше побачив альбатроса. Це було у водах Атлантики під час довгого, лютого шторму. Відстоявши вахту внизу, я піднявся на повиту хмарами палубу і тут на накривці люка побачив величне пернате створіння, сніжно-біле, з гачкуватим дзьобом бездоганної римської форми. Час від часу воно вигинало свої величезні архангельські крила, ніби для того, щоб обійняти ними святий ковчег. Його тіло дивно тріпотіло і здригалося. Птах був цілий і неушкоджений, але коротко скрикував, наче привид короля в надприродній скорботі. А в його очах, дивно позбавлених будь-якого виразу, я побачив, здавалося, таїну влади над самим Богом. І я схилився перед ним, як Авраам перед янголами (Авраам перед янголами. — Розповідь про те, як три янголи відвідали Авраама, міститься в Книзі Буття, гл. XVIII.), — такою білою була ця біла істота, таким широким був розмах її крил, що тоді, у цих водах вічного вигнання, я раптом втратив жалюгідну, принизливу пам'ять про цивілізацію і міста. Я довго милувався цим пернатим дивом. І як передати думки, що роїлися тоді у мене в голові? Нарешті я схаменувся і спитав одного матроса, що це за птах. «Гоні», — відповів він. Гоні! Я ніколи не чув такого імені: чи може бути, щоб люди на березі не знали про існування цієї казкової істоти? Неймовірно! І лише згодом я дізнався, що так моряки іноді називають альбатросів. Отже, містичний острах, який я відчув, уперше побачивши альбатроса на палубі, жодним чином не пов'язаний з палкими віршами Колріджа. Адже тоді я ще не читав цих віршів, до того ж не знав, що переді мною альбатрос. Але моя розповідь непрямо підтверджує славу поета і його творів.

Гадаю, що вся чарівна принада цього птаха породжена його дивовижним білим забарвленням; і, щоб це довести, звернуся до так званих «сірих альбатросів» — результат якогось термінологічного непорозуміння; мені часто доводилося бачити цих птахів, але вони не викликали в мене таких відчуттів, як наш антарктичний гість.

Та як, зрештою, спіймали це казкове створіння? Покляніться зберегти таємницю, і я скажу вам: за допомогою підступного гачка і волосіні цього птаха зловили, коли він плив, погойдуючись на хвилях. Згодом капітан зробив його своїм листоношею: він прив'язав йому до шиї шкіряний ремінець, на якому зазначалися назва корабля і його місцезнаходження, і випустив птаха на волю. Але я знаю, що шкіряний ремінець, призначений для людей, був доправлений просто на небо, куди поринув білий птах і де херувими радісно простирали крила йому назустріч (прим. авт.).

183

Ксеркс — персидський цар (485–465 до н. є.) і видатний полководець старовини, намагався завоювати Грецію, але зазнав поразки.

184

Білі Клобуки Гента. — Мається на увазі місце з «Хронік» французького поета і хроніста Жана Фруасара (1333–1419), де описується епізод, коли народна партія в Генті підняла повстання проти графа Фланерського в 1381 році.

185

Кінь блідий. — Образ з Апокаліпсису в євангельському Одкровенні Іоанна Богослова (Новий Заповіт).

186

Блоксберг — народна назва найвищої гори Брокер в Гарці, куди, за німецькими народними повір'ями, злітаються в Вальпургієву ніч на шабаш відьми зі всієї Німеччини.

187

Пісарро, Франсиско (бл. 1471–1541) — іспанський конкістадор, завойовник Перу; заснував у 1535 р. місто Ліма.

188

Уже після того, як був написаний цей розділ, лейтенант Морі з Національної обсерваторії у Вашингтоні 16 квітня 1851 року видав офіційний проспект, згідно з яким саме таку карту найближчим часом буде складено і опубліковано. Зразки цієї карти наводяться у проспекті. «Карта поділяє океан на ділянки в п'ять градусів широти і п'ять градусів довготи; кожен із цих районів розділений перпендикулярно на дванадцять смуг, що відповідають дванадцяти місяцям; ці ділянки також перетнуті трьома поздовжніми лініями, із яких одна позначає кількість днів у кожному місяці, проведених у цьому районі, а дві інші — кількість днів, у які тут бачили китів — справжніх і спермацетових (прим. авт.).

189

Памперо — вітер біля берегів Аргентини й Уругваю, що дме з пампасів — безмежних рівнинних степів.