Вахтанг Теймуразович Кіпіані - Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР, Вахтанг Теймуразович Кіпіані

ст. 26 ч. IКК УРСР признати його особливо небезпечним рецидивістом з призначенням виду режиму в виправно-трудовій колонії — особливого.

Речові докази — документи, що приєднані до справи, й також ті, що знаходяться в окремому пакунку, — зберігати при справі.

Запобіжний захід щодо підсудного залишити попередній — утримання під вартою в слідчому ізоляторі КДБ УРСР.

Судові витрати, зв’язані з оплатою свідків на попередньому слідстві, — 53 крб 65 коп.; вартість проведення експертиз — 22 крб, а також витрати, пов’язані з викликом свідків в судове засідання — 2073 крб 50 коп., а в загальній сумі — 2149 крб 15 коп. стягнути з осудженого на користь держави.

Керуючись ст. ст. 323–324 КПК УРСР, судова колегія

засудила:

Стуса Василя Семеновича за ст. 62 ч. II КК УРСР на 10 (десять) років позбавлення волі із засланням на строго 5 (п’ять) років.

На підставі ст. 26 ч. I КК УРСР Стуса В. С. признати особливо небезпечним, рецидивістом.

Вид режиму виправно-трудової колонії призначити йому особливий.

Ст. 70 ч. II КК РРФСР із звинувачення Стуса В. С. виключити, строк його ув’язнення рахувати з дня затримання і арешту — 15 травня 1980 року.

Міру запобіжного заходу Стусу В. С. залишити попередню — утримання під вартою в слідчому ізоляторі КДБ УРСР.

Речові докази в вигляді документів залишити при справі.

Стягнути зі Стуса Василя Семеновича на користь держави судові витрати в сумі 2149 крб 15 коп.

Вирок може бути оскаржений до Верховного суду УРСР на протязі 7 діб осудженим з дня отримання ним копії вироку, решті учасникам процесу — з дня його оголошення.

Головуючий

(підпис)

Народні засідателі:

(підписи)

Міністерство Юстиції УРСР

Київський Міський Суд

252025, м. Київ,

вул. Володимирська № 15

Министерство Юстиции УССР

Киевский Городской Суд

252025, г. Киев,

ул. Владимирская № 15

№ 12

1 октября 1980 г.

Справка

Бухгалтерией Киевского суда было выплачено 2073 руб. 50 коп. проезд свидетелям по делу Стуса В. С.

Ст. бухгалтер

Л. И. Дегтярева

Председателю суда

Фещенко П. И.

Попелюх В. В.,

проживающей в г. Киеве

По ул. Чернобыльской 13А/94

Заявление

Прошу Вас разрешить мне и моему сыну свидание с моим мужем Стусом Василием Семеновичем.

Прошу не отказать в моей просьбе.

2. X.80 г.

(подпись)

Разрешаю

(подпись)

2. X.80 г.

До Голови суду

Стуса В. С., в’язня КГБ,

засудженого 2.X.80 р.

Звертаюся до вас із вимогою — надати мені для ознайомлення протокол судового засідання Київського міського суду 29.9–2.X.80 р. і копію вироку.

Додам, що від подачі касаційної скарги я рішуче відмовляюся, добре знаючи, що таке радянський політичний суд.

8.10.80 р.

В. Стус

До Голови суду

Стуса В. С.,

засудженого 2.X.80 р.

Смисл репресій, вчинених наді мною, — подвійний. Перший смисл — розправитися з людиною, яка уже 15 років несхибно стоїть на обороні покривджених. Другий смисл — конфіскувати весь мій літературний набуток. У т. зв. справі є коло 500 моїх віршів, які суд, ставлячи мені їх за прогріх, залишив при справі.

Оскільки кара, визначена мені, практично є карою смерті, висловлюю свою постійну вимогу — повернути всі вірші, переписані в кількох зошитах, записниках і на окремих аркушах, моїй дружині, Попелюх В. В.

Нагадаю, що ці вірші уже завтра становитимуть гордість української поезії, української культури.

Василь Стус

8. X.80 р.

Розписка

Я, Стус В. С., сьогодні, 28 жовтня 1980 р., ознайомився із протоколом судового засідання Київського міського осуду від 28.9–2.X.80 р. До протоколу вважаю за необхідне внести такі уточнення:

• я вимагав розглянути в судовому засіданні головне питання — злочину, скоєного КГБ УРСР перед українським народом, його культурою, я вимагав судити КГБ УССР як терористичну організацію гестапівського типу, що підлягає нюрнберзькій юрисдикції; питання ж про свою «винність» я відкидав як абсурдне;

• я вимагав оголосити і надати мені для користування Загальну декларацію прав людини прийняту ООН, і матеріали Хельсінських домовленостей — і суд і протокол обійшли цю вимогу;

• у зв’язку із закритим судовим засіданням (до залу були допущені лише обрані, моя ж дружина довідалася про суд лише на третій день) я відмовився брати участь у суді як т. зв. звинувачений, а коли брав — то на правах звинувача проти КГБ;

• суд ухилився від розгляду питання про застосування до мене фізичних тортур в СІЗО КГБ 7.8.80 р., а в протоколі не зазначено ні про мої вимоги судити винних у розправі, ні про саму наявність таких заяв-вимог;

• я звернув увагу суду на провокатора — свідка Сірика, судженого за побутове злодійство двічі, на те, що цей «свідок» зміг 16 років позбавлення волі вибути за 6 років, але протокол, покриваючи інспірованого свідка, обійшов це своєю увагою;

• мені не дали виголосити своєї звинувальної промови — т. зв. останнього слова, суддя заборонив мені