Єва Басіста - Дві сторони, Єва Басіста

Глава 11

Ранок почався тихо. Лілія та Роман спокійно снідали. Кожний з них думав про своє.

Голову рудої прорізали думки, які стосувалися зовнішнього вигляду. Вона перебирала у голові всі свої сукні та думала, що одягнути на зустріч зі слідчим. Дівчина мала на меті вразити його своїм виглядом. Адже саме це була її найбільша зброя, але не меншою також були слова. Лілія бажала зачарувати того невідомого, який стане у неї брати покази. Звісно дівчина розглядала, що та особа може бути жіночої статі, проте гріла себе думкою, що тою людиною стане чоловік.

Що крутив у своїй сірій речовині Роман - плани на день. Він знав, що зараз одразу побіжить до банку. Заплатить борги, а потім притягне ноги до підвісного мосту...

Саме тому подружжя сиділо тихо. Приміщення тільки прорізав звук кухонних приладів, а після цього загуділа посудомийна машина. Роман вибіг із квартири, а Лілія полізла до шафи. Вона вирішила одягнути зелену сукню, а також намалювати собі чорні стрілки. Останні дуже личили їй. Саме такий макіяж робив її ефектною та неймовірною.

Лілія обожнювала дивитися на себе у дзеркало після того, як приводила себе до ладу. Звісно винятком не був сьогоднішній день. Руда милувалася собою, але годинник на стіні вже кричав, що варто бігти до слідчого.

Артем Брехливий чекав на Лілію Кученюк. Йому вже вранці прийшли результати різних експертиз, які підтвердили - був підпал. Тому зараз він відкинув версії, які стосувалися нещасних випадків та зосередився на пошуку людини, яка спалила магазин білявки.

Тому чоловік чекав на невістку Кученюк. Рівно о десятій годині ранку руда зайшла до нього.

Брехливому перехопило погляд. Дівчина увірвалася до його кабінету, як прохолодне повітря в жаркий день. Слідчий не міг не оцінити її неймовірний зовнішній вигляд. Лілія нагадувала Артему його перше кохання. Та дівчина була така сама, але волосся мало білявий колір, а очі виблискували зеленими смарагдами...

Слідчий поринув у спогади. Він повернувся у ті часи, коли йому виповнилося вісімнадцять років, та життя абсолютно мало інші цінності. Але це було дуже давно...

- Добрий день, - промовила Лілія, сівши на стілець.

- Добрий, - махнув він головою.

- Ви хотіли мене бачити?

- Так, - все пролітали головою спогади про Катерину.

- Я вас слухаю, - усміхнулася вона. - Що ви хочете знати?

Брехливий мовчав. Йому якось було важко думати. Його серце стискалося, а кров якось швидко обмивала органи. У чоловіка піднявся тиск, який створював шум у голові, який блокував думки. Він не міг чітко мислити.

- У мене до вас чимала кількість запитань, - почав говорити Брехливий. - Перше з них дуже просте. Де ви були у день підпалу?

Лілія дивилася на нього шоколадними очима, які випромінювали невинність. Вона нагадувала кошеня, яке хотілося взяти на руки та погладити.

- Я спочатку була вдома, а потім із подругою ходила по магазинах.

- До якої вечора? Вона це зможе підтвердити?

- Десь до дев'ятої. Так, Анастасія все засвідчить.

- Гаразд... Тоді інше питання. Ви мали конфлікти зі своєю свекрухою?

- Звісно ми трішки різні люди, та між нами виникали певні неприємні ситуації, але загалом ми живемо мирно.

- Зрозуміло, але Лариса Петрівна стверджувала, що ви погрожували їй підпалом магазину?

Лілія стрельнула у нього своїми очима, які зараз мали хижий погляд. Брехливого кинуло в жар. Ця дівчина випромінювала щось таке, що змушувало його божеволіти від неї. На мить цьому чоловікові навіть почало здаватися, що вона відьма, але дуже чарівна.

- Якщо я таке говорила, то це були тільки емоції. Я навіть не думала такого робити. Як можна бажати родичам поганого? Ні... Я не така.

- Значить ви не заперечуєте, що казали такі слова?

- Говорила, але не бажала нічого лихого.

- Зрозуміло...

- Невже ви думаєте, що я могла підпалити магазин?

- Я нічого не можу думати. Моя робота дізнатися, хто це зробив.

- Це зрозуміло, але це не я.

Слідчий не відповів. Він дивився на дівчину. Його очі попри його волю зиркали на декольте дівчини, що було доволі глибоким та красивим.

- Я можу йти? - запитала вона.

- Так, - відповів він.

- Дякую, - усміхнулася дівчина та встала. - До побачення.

Лілія вийшла з відділку. Вона мала гарний настрій. Її план спрацював. Вона зачарувала слідчого. Дівчина це бачила по його поведінці. Цей Брехливий втратив голову, але ще більше настрій підняв Олександр. Останній повідомив, що він прибрав того безхатька, який підпалив магазин. Тепер їй точно нічого не загрожувало.

У той час Роман біг на підвісний міст. Він вніс щомісячні виплати, проте, на жаль, не всі. Деякі борги залишилися, але він знав, що зуміє вибратися з цієї економічної ями та встати на ноги.

Хлопець стояв на місці призначення. Він чекав на авто, яке рівно у зазначений час забрало його на базу. Там сидів Костянтин, який уже був готовий для варіння нової партії товару.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно