Марія Ряполова - Бурецвіт, Марія Ряполова

Бурецвітові відразу якось полегшало на душі, що відобразило його обличчя, і він поспішно звільнив картину для огляду.

— Це ваша робота? — спитала я і подумала, що формулювання не зовсім вдале, — так само мене мати питала про зіпсуті речі, коли я була малою.

— Так. Це вже давно було.

— Ви пам’ятаєте, де ви це малювали?

— Звичайно! — вигукнула Весніла, яка тільки-но з’явилася на порозі. — Це неподалік нашої дачі. Ви ж залишитеся вечеряти з нами? Нам би дуже хотілося.

— Неподалік дачі? Добре, недалеко їхати.

— Дача наша взагалі-то далеченько, — заперечила Весніла. — І ми там довго вже не були. Дуже довго.

— Ми будемо вечеряти, — Мереж був повний ентузіазму щодо цієї ідеї.

— Ви зможете нам пояснити, де це?

— М… Любий, ти зможеш?

— Так. Я вам на мапі покажу.

— А нащо вам? — поцікавилася Весніла. — Кажуть, там щось кепське коїться.

— Кепське?

— Щось таке я чула. Щось таке дивне… Мабуть, плітки. Але ж нащо вам?

Я оглянулася на Бурецвіта.

— Оцей молодий чоловік змалечку милувався вашою картиною і завжди мріяв побувати там. Біля цієї річки, цього мостика.

— Як романтично, правда, любий? Пані Сонніч, ви дуже схожі на вашого батька. Вам уже казали, ні?

8

Ми поверталися до русалок. Перший крок було зроблено.

Цього разу джентльмени сиділи спереду, а я розляглася на задньому сидінні. Зверху на мені лежала картина, яку я обіймала. Бурецвіт чогось боявся класти її до багажника. У моєму положенні у віконце було видно тільки небо, тож на нього я й дивилася.

— Це ти почав нахвалювати ту мазню, — сердився Бурецвіт.

— Я бував у музеях, там є такі самі штуки. І взагалі, може, в мене сприйняття таке оригінальне, може, я справді там щось угледів. Чи ти помітив, що та велика центральна пляма скидалася на соняшник? Зелений соняшник, це ж символічно.

Я ж не винний, що ти за мною повторюєш усе.

— Що? — розвеселився Бурецвіт. — Я за тобою все повторюю?

— Я іще в ліжку помітив.

Я зацікавилася.

— Так, ще в ліжку. На якій бік я повернуся, на такий і ти.

— Я від тебе відвертався, недоумку!

— Хлопці, треба було переглянути альбом, який я принесла. Ти взагалі лінуєшся, Бурецвіте. Бутербродів не зробив, а я ж просила. Ти просто ледащо, тебе змусити щось зробити неможливо.

— Працьовитість не тим вимірюється, як важко людину змусити робити те, чого вона не хоче, а тим, як багато вона хоче робити, — сентенційно видав шукач. — Я дуже працьовитий, а бутерброди — то жіноча справа.

Мереж знову дістав свій нотатник.

— Яка рима до слова «багно»?

— Що ти там пишеш? — Бурецвіт чомусь дуже дратувався через творчі пошуки Мережа.

— Вірш пишу.

— Та ну? Почитай.

— Його іще не доведено до досконалості, — відповів поет.

— А… ну, це мені довго чекати доведеться.

— Творчість — це тонка річ. Не треба поспішати. Якщо я не поспішатиму, в мене вийде гарний вірш.

— Так, звичайно, — промовив Бурецвіт із тою мірою переконаності, з якою зазвичай люди кажуть: «Так, я дурень».

— Лірино, до «багна» рими не знаєш?

— Гарні хмаринки на небі.

— Так, хмаринки гарні.

9

Це була, мабуть, найдурніша вправа з усіх на другому рівні. Все відбувалось у внутрішньому дворику русалкового палацу. Просто на вулиці стояв довгий стіл, на ньому було турботливо розставлено пляшки і графини з соками, компотами, мінералкою, алкогольними напоями, чайники з кавою і чаєм. Окремо красувався нарізаний кавун.

Щопівгодини бідолаха Бурецвіт мав випити чергову склянку. Вміст її, щоправда, визначав сам шукач.

Виходити за межі двору було заборонено. У дворику туалету не було.

— Я не розумію, — вигукнув мій клієнт, — що ви від мене хочете?

— Не більше, ніж твій власний організм, — запевнив русалка. Він привів якихось жінок різного віку. Вони прогулювалися двором, зрідка кидали зацікавлені погляди на хлопця, але вже нудьгували. І це не дивно, бо дійство відбувалося четверту годину.

Ця вправа не викликала б жодних труднощів у певного типу чоловіків, але Бурецвіт до них не належав. Усе було зрозуміло від самого початку, із вправою слід було би впоратися якнайшвидше, адже нам дорогий час. Але шукач уперто демонстрував своє не надто важливе в цьому випадку вміння приборкувати примхи тлінного тіла.

Деякий час тому він перейшов на спиртне. Зараз він трохи похитувався, крокуючи довкола стола. Нарешті шукач зупинився, підкликав до себе Мережа і почав із ним радитися. Як я дізналася перегодом від останнього, питання полягало в тому, що виглядатиме більш по-ідіотському: звичайні дії, до яких люди вдаються в таких ситуаціях, чи вологі штанці? Мереж запевнив, що мокрі штанцята поза конкуренцією, бо це буде більш ніж по-дурному.

Попри присутність спеціально запрошених русалками дам, видно було, що найбільше Бурецвіта дратує моя увага. Шукачі завжди ніяковіють перед провідниками, а я ще й дівчина. Але нічого не поробиш.

Другий рівень розпочинався тестами. Русалки дуже їх полюбляли. Це були тести на інтелект, ерудицію, найрізноманітніші психологічні тести. Бурецвіт мав проходити їх три дні поспіль, по шість годин щодня. Ми з Мережем були в цей час вільні.

Я вирішила перевірити свого учня. З одного боку, це