Гелій Юхимович Аронов - На байдарці - за снагою

послуг і м'яка спинка!) Але в негоду це незручно: матрац намокає і до вечора може не висохнути.

Тому краще всього сидіти на щільному водонепроникному мішку, куди вкладені ваш спальник і вищезгаданий матрац. Сидіти впевнено, спокійно! І так, щоб верхня половина ваших засмаглих і мускулистих стегон (даруйте, коли щось не так) виднілася над фальшбортом. Або ще простіше: нехай все, що у вас вище пояса, знаходиться над фальшбортами, а все, що нижче пояса, відповідно нижче фальшбортів.

У такій позиції, по-перше, зручніше всього гребти (що, погодьтеся, для байдарочника має певне значення). По-друге, ви все і всіх бачите і вас добре видно. Нарешті, по-третє, саме така посадка допомагає вам (і навколишнім) чіткіше усвідомити, що ви - не ледачий курортник і не хвацький наїзник, а саме турист-байдарочник. Що й потрібно було довести!

За чиїмось давнім недоглядом, крім байдарок, на воді трапляються й інші плавзасоби: моторні човни, плоти, катамарани, баржі, пароплави, теплоходи і трансатлантичні лайнери (зайве закреслити!).

Власне, на думку байдарочника, до розряду «зайве» належить все вищеперелічене. Проте всі ці засоби пересування на річках, озерах і морях існують. І автори змушені рахуватися з об'єктивною реальністю.

В одному з параграфів «Міжнародного морського статуту» сказано: «Судна з моторним ходом при зустрічі зобов'язані давати дорогу тим, які не мають його». Здається, ясно! Проте це зовсім не означає, що капітан байдарки може вперто керувати в лоб «Метеорові», який мчить по річці, з божевільною надією, що той злякано зійде з курсу і викинеться на прибережний пісок...

Не варто сподіватися, що вищезазначену статтю «Міжнародного морського статуту» щодня читають і шанують господарі численних моторних човнів, які борознять наші водні басейни. Часом їх буває не менше, ніж на катку суботнього вечора ковзанярів!

При зустрічі з моторкою не варто хвилюватися (як і робити вигляд, ніби ви її взагалі не помічаєте). Просто пам'ятайте: у «Ракет» і моторних човнів - свій фарватер, а у вас - свій. І не забудьте, будь ласка, розвернути байдарку носом до хвилі. Не лише тому, що будь-яку (навіть мінімальну) небезпеку належить зустрічати, сміливо дивлячись їй в обличчя. Ні, йдучи носом на хвилю, ви ніколи не перекинетесь, а ось підставляючи їй борт - ризикуєте набагато більше.

Ну, а якщо ви взагалі не любитель гострих відчуттів, - подорожуйте тихими лісовими річками й озерами, зарослими очеретом: там не пройдуть ні моторки, ні, тим більше, «підводні крила»! А для пристойної байдарки цілком достатньо 30-50 сантиметрів глибини. І традиційне морське побажання шести футів чистої води під кілем звучить тут явно як гіпербола.

За спостереженнями авторів, все частіше тепер зустрічаються на туристських трасах катамарани. Це слово на одній з полінезійських говірок означає «зв'язані колоди». Але наука рухається вперед. Сучасний туристський катамаран - це пліт-суденце на 2-3 сигароподібних поплавках. Має весла, руль, вітрила. Але на них катамаран майже не зважає і рухається в напрямку, не передбаченому пасажирами і командою. Надзвичайно стійкий: коли сів на мілину, то, як кажуть, вміє постояти за себе й за інших.

На відміну від байдарки, катамарана в магазині не купиш. Його проектують і створюють власними руками потенційні мандрівники. Частіше всього зважуються на це або п'ятикласники - члени гуртка «Юний технік», або ж кандидати і доктори технічних наук.

Одного разу на Дністрі ми бачили такий катамаран. Його одинадцятеро авторів мешкали в п'яти містах і всю зиму заочно стругали, точили і пиляли деталі за спільним проектом (кожен - свою долю).

Зустрілися вони в заздалегідь призначений день на річці, за чотири дні зібрали не без труднощів своє дітище й урочисто рушили вниз за течією. Але з якихось таємничих причин катамаран не плив прямо, а в плавному вальсі кружляв на воді, викликаючи захват у місцевих хлопчаків.

Коли хвилин за п'ятнадцять ми опинилися поруч, виявилось, що у катамаранців одночасно тріснули обидва весла. «Переріз не витримав!» - з гіркотою повідомив один з авторів, що сидів на краю дощатого помосту в позі васнєцовської Альонушки. Більше ми їх не зустрічали...

Дехто надає перевагу плотові. Свого часу, якщо пам'ятаєте, такий похід (десь першої категорії складності) успішно здійснили відомі герої Марка Твена.

Багатьох це приваблює тим, що намет можна поставити прямо на плоту і, за бажанням, плисти цілодобово (виходячи на берег лише в критичних випадках).

Та є тут істотне «але». Якщо врахувати, як швидко зростають лави водоплаваючих туристів, і одночасно згадати, що плоти найчастіше збивають з колод, то мимоволі замислюєшся над сумною долею наших лісових масивів у найближчі 10-15 років...

Проте бувають і надувні плоти (на зразок велетенських гумових матраців з розкішним східним шатром посередині); інші ж туристи кладуть дощаний поміст на величезні автомобільні камери; зустрічали ми і пліт, плавучість якого забезпечували 60 камер для баскетбольних м'ячів - про його наближення прибережні мешканці дізнавались заздалегідь по безладній стрілянині, що лунала з річки: це лопалися камери-поплавці.

Аж ніяк не применшуючи значення і принадності всіх вищезгаданих видів туртранспорту, відзначимо лише: плоти й катамарани загалом підпорядковані волі течії. На них пливуть не поспішаючи і зі смаком. Відомі випадки, коли туристи-плотівники за два походи писали докторської дисертації, а за три створювали роман-трилогію.

Але людям енергійним і допитливим більше до душі байдарка. Адже на ній, крім весел, до ваших послуг ще й вітрило. Маючи достатні навички (і добрий вітер), можна розвивати таку швидкість і маневреність, як і яхтсмени. Більше того, байдарка має безсумнівну перевагу перед яхтою: їй не обов'язково мати стаціонарне вітрило. Байдарковий клівер або стаксель можна виготовити з чого завгодно: починаючи від поліетиленової скатертини і закінчуючи адміральськими штанами.

Нарешті, за бажанням, до борту байдарки можна прикріпити моторчик у півтори сили і без будь-яких зусиль плисти як за течією, так і проти. Але справжній водоплаваючий турист ніколи не дійде до такого ступеня падіння. Це буде просто блюзнірство.

СТОЯНКА

Хороший робочий день байдарочника складає годин шість, ентузіасти, правда, йдуть годин по сім. Трапляються, розповідали, фанатики, які «калічаться» усі вісім. Більше не вийде ніяк. А решту часу? Решту часу - стоять. Звідси й висновок, що в байдарковому поході «стояти» - не менше важливо, ніж іти.

Як стояти? Де стояти? Яким чином стояти? Ось ті питання, що їх необхідно вирішити при щоденному виборі стоянки.

А відповідь формулюється зі спартанською суворістю, індіанським лаконізмом і тарасконським оптимізмом: «добре». Добре стояти! - таке основне гасло байдаркового походу. Причому, не треба бути оракулом, щоб з цілковитою певністю передбачити: серед учасників походу знайдеться група (щиро бажаємо,