Джеремі Стронг - Нові пригоди Ракети на чотирьох лапах

не тільки програє Ламборджіні змагання з бігу, а ще й продує моїм вівчаркам у фризбі. До речі, не пам’ятаю, чи казав тобі, що мої вівчарки торік уже брали участь у цьому виді програми. Я їх місяцями для цього вишколював. Вони були на голову кращі, ніж інші. Готуйся до поразки, голуб’ятку, бо тоді вже ніхто не втішить тебе цьомочками, хіба що твоя ЛЯЛЯ-КРАЛЯ! Гурр-гурр!

І він подався геть, імітуючи чмоканням поцілунки.

Я запхнув руки в кишені, копнув камінець і вовком подивився на Тіну.

— Тепер ми через тебе уклепалися в цю халепу, — почав я докоряти їй.

— Я не могла стриматися. Чарлі — такий самовдоволений кабан. Але нічого, що б там не було, виграє не він, а ми. Стрілка — найкращий ловець фризбі у світі.

Не знаю, чи зрозуміла Стрілка Тіну, але помчала кудись і відсвяткувала це, викачавшись у чомусь СТРАШЕННО СМЕРДЮЧОМУ Й ГИДКОМУ.

Коли ми дісталися до гаю, то виявили, що ми там не самі. Літнє подружжя влаштувало собі пікнік із піцою, умостившись на килимку майже на тому самому місці, де ми сиділи з Тіною вчора. Вони привітно помахали нам.

— Хто це?

— Звідки мені знати? — знизала плечима Тіна. — Може, Крісові батьки.

Минаючи їх, ми усміхнулися.

— Ми спостерігаємо за молодим Крісом, — засяяв посмішкою літній пан.

— Ми члени його фан-клубу, — додала, засміявшись, його дружина.

— Ви його мама й тато? — запитала Тіна, і жінка бурхливо відреагувала:

— Ні-ні-ні, дорогенька. Я місіс Акані, — відрекомендувалася вона, — а це містер Акані, — показала вона на чоловіка. — Нам подобається спостерігати за тренуванням Кріса.

— Ви думаєте, він завоює на іграх золото? — з надією запитав я.

— Хто його знає, — стенув плечима містер Акані. — Він швидкий, але Азі Нума теж.

— Кріс намагається поліпшити свій результат, — сказав я їм.

Місіс Акані поплескала по землі біля себе:

— Сідайте, пригощайтесь піцою, — запропонувала вона. — Щоправда, тісто вийшло затовсте. Я не мала часу, і тісто місив чоловік. Що тут удієш? — місіс Акані ніжно поглянула на свого чоловіка, і вони обоє захихотіли.

— Якщо тобі не смакує моя піца, — сказав містер Акані дружині, — то не їж!

І вони знову зайшлися сміхом. Веселеньке подружжя!

Стрілка раптом загавкала й почала підстрибувати. Наступної миті з гаю вибіг Кріс Оконджо, зупинився й поглянув на секундомір. Невдоволено похитав головою. Я крикнув йому:

— Не поліпшується?

Кріс підвів голову й побачив нас… А також Стрілку.

— Принаймні краще, ніж учора, коли вона мені допомагала, — відрізав він.

Кріс підійшов до нас і розповів містерові й місіс Акані, що сталося вчора завдяки собаці.

— Справді? Оця собака? — здивувалася місіс Акані. — Та вона ж така безневинна на вигляд.

— Вона безневинна, — погодився я. — Просто іноді їй якось удається створити для всіх хаос.

Ніби на підтвердження моїх слів Стрілка почала гасати довкола Крісових ніг усе вужчими й вужчими колами, а тоді раптом стрибнула прямо на нього, від чого той заточився.

Бідолаха Кріс! З несподіванки він не втримався на ногах і впав навзнак на килимок для пікніка… ХЛЯП!.. потрапивши сідницею прямо в тарілку з міні-піцами містера Акані.

Кріс одразу підскочив, сердито витираючись:

— Це мої найкращі бігові шорти, у них мені щастить! Дивіться, що накоїла ваша паскудна собака!

Але у нього більше не залишилося часу нарікати, бо Стрілка побачила піцу, що прилипла до Крісового заду! Кріс намагався ухилитися, але Стрілка не мала наміру відступати. Кріс узяв ноги на плечі. Він біг наввипередки з собакою! Вона гналася за ним слід у слід, клацаючи зубами у кількох міліметрах від його шортів, а Кріс утікав, рятуючи своє життя… чи принаймні свої шорти!

— А-а-а-ай! — репетував він, підбігаючи до гаю, і ось уже і спортсмен, здатний на світові рекорди, і собака, здатна на світові скандали, зникли…

5. Як упіймати фризбі

— Стрілко! — заволав я, схопившись на ноги. Думаєте, вона звернула на це увагу? Звичайно ж, жодної.

— Ой, Боже мій, — пробурмотів містер Акані, а ми всі перелякано втупилися у принишклий гай, уявляючи, з якими заголовками можуть вийти завтрашні газети:

СОБАКА ВІДГРИЗЛА СІДНИЦЮ СПОРТСМЕНОВІ МІЖНАРОДНОГО КЛАСУ!

ВІН ЗМУШЕНИЙ ВІДМОВИТИСЯ ВІД УЧАСТІ В МІЖНАРОДНИХ ІГРАХ!

Тишу порушив несамовитий лемент Кріса, котрий вилетів з гаю, відчайдушно рятуючись від Стрілки:

— На помі-і-і-і-іч! Заберіть собаку!

Кріс пролетів повз нас, а я упав усім тілом на Стрілку і мені вдалося притиснути її до землі. Ми з нею покотилися, приминаючи високу траву, а Кріс упав на землю, намагаючись відсапатися.

— Я ще ніколи так швидко не бігав, — поскаржився він. — Цю собаку… її треба замкнути на замок. Спочатку вона примусила мене стрибати через усі навколишні живоплоти, а тепер хотіла відгризти мою… самі знаєте що.

— Вибачте, — пробурмотів я.

Містер Акані звернувся до Кріса:

— Містере Оконджо…

— Просто Кріс. Називайте мене Крісом.

Містер Акані ледь кивнув головою:

— Крісе, як я розумію, ви намагаєтеся поліпшити свій результат.

— Так, але весь час ніби натикаюся на невидиму стіну. Ніяк не можу швидше бігти.

— То, може, ви дозволите, щоб вам допомогла моя дружина?

Ми всі подивилися на місіс Акані. Вона була не схожа на тренера міжнародних бігунів. Я не маю жодного уявлення, якими мають бути спортивні тренери, але впевнений, що вони зовсім не такі, як місіс Акані, що була… ну, така, як качка. Я не хочу нікого образити, просто місіс Акані була дебела… і кругленька, з короткими ногами й руками. Крім того, на вигляд їй було років п’ятдесят, якщо не шістдесят, а це вже дуже поважний вік, як на мене.

Гадаю, що Кріс мав таку саму думку. Він здивовано вигнув брови, але дуже ввічливо запитав місіс Акані, яким чином вона могла б йому допомогти.

— Я впевнена, Крісе, що вам відомі всі тонкощі бігу, тоді як я у цьому нічого не тямлю. Але, дорогенький мій, ви щойно сказали, що ніби натикаєтеся на стіну, намагаючись бігти швидше. Ця стіна не має нічого спільного з вашою швидкістю. Ця стіна лише у вашій свідомості.

Тіну, Кріса й мене це дуже зацікавило. Склалося враження, що ця жінка знає щось важливе.

— Бар’єри у вашій свідомості можуть здаватися величезними і страшними, не кажучи вже про їхню непереборність. І все ж таки страх перед ними навіює вам тільки свідомість.

— Я розумію це, — погодився Кріс. — Але що ж мені з цим робити?

— Я гіпнотизерка, — заявила місіс Акані. — Допомагала курцям кинути курити. З моєю допомогою люди руйнують бар’єри у свідомості і вирішують усі свої проблеми. Минулого місяця до мене прийшла жінка, яка так боялася павуків,