Стівен Кінг - Пульт Ґвенді

жестом: «Пусте».

— Я сказав достатньо. Ще трохи і зміню лінію твоєї долі, тож не спокушай мене. Бо можу й піддатися тобі, тому що ти мені подобаєшся, Ґвенді. Твоя опіка над пультом була… виняткова. Я знаю, яким тягарем це було, іноді здавалося, ніби несеш на спині повний рюкзак каміння, але ти й не уявляєш, скільки добра зробила. Скільком катастрофам запобігла. Якщо використовувати його зі злим умислом — чого ти, до речі, ніколи не робила, і навіть той твій експеримент з Гаяною був зі звичайної допитливості, — пульт має неймовірну здатність творити зло. Коли ж його не чіпати, він стає великою силою добра.

— Мої батьки були на шляху до алкоголізму, — каже Ґвенді. — Озираючись на ті дні, я майже впевнена у цьому. Але вони кинули пити.

— Так, і хто знає, скільком ще гіршим речам зміг запобігти пульт під твоєю опікою? Навіть я цього не знаю. Масові різанини? Підла бомба у валізі, закладена на Гранд-Сентрал-Стейшн? Убивство якогось лідера, яке могло б розпалити Третю світову війну? Він не запобіг геть усьому — ми обоє читаємо газети, — але скажу тобі одну річ, Ґвенді.

Ферріс нахиляється, пронизуючи її по­глядом.

— Він запобіг багато чому. Багато чому.

— А зараз?

— А зараз я буду вдячний, якщо ти повернеш мені пульт. Твою роботу зроблено — принаймні цю частину твоєї роботи зроблено. Ти ще маєш що сказати світу… і світ послухає. Ти розважатимеш людей, і це найбільший дар, який може бути в чоловіка або жінки. Ти змушуватимеш їх сміятися, плакати, задихатися, думати. Коли тобі сповниться тридцять п’ять, ти писатимеш на комп’ютері, а не на машинці, але і те, й інше — свого роду пульти, хіба ти так не вважаєш? Ти проживеш довге життя…

— Наскільки довге?

Вона знову відчуває цю суміш жадоби і неохоти.

— А цього вже я тобі не скажу, хіба що те, що ти помреш, оточена друзями, у милій нічній сорочці з блакитними квіточками. У твоє вікно світитиме сонце, а перед відходом ти виглянеш надвір і побачиш зграю пташок, що летять на південь. Останній образ краси світу. Болітиме не сильно. Зовсім трохи.

Він відкушує від свого шматка кавового торта, тоді встає.

— Дуже смачно, але я вже й так спізнююсь на наступну зустріч. Пульт, будь ласка.

— Хто отримає його наступним? Чи ви не можете сказати мені й цього?

— Ще не знаю. Зараз саме приглядаю за хлопчиком у містечку під назвою Пескадеро, десь за годину їзди від Сан-Франциско. Ти ніколи його не зустрінеш. Сподіваюсь, Ґвенді, він такий же хороший хранитель, як і ти.

Він нахиляється до неї і цілує в щоку. Їй стає радісно від дотику його губ, так само, як зав­жди було від маленьких шоколадних звіряток.

— Він на дні моєї валізи, — каже Ґвенді. — У кімнаті. Валіза не замкнута… хоча, думаю, якби й була замкнута, у вас не виникло б жодних проблем, — вона сміється, потім починає ридати. — Просто… я більше не хочу торкатися чи навіть бачити його. Бо в такому разі…

Він усміхається, але погляд його серйозний.

— Бо в такому разі захочеш залишити його собі.

— Так.

— Тоді посидь тут. Доїж кавовий торт. Він дуже смачний.

Він іде.

32

Ґвенді сидить. Їсть свій кавовий торт маленькими шматками, запиваючи кожен ковточком молока. Вона чує, як кришка валізи скрипить підіймаючись. Чує ще один скрип, коли кришка опускається. Чує «клац-клац», коли лямки щільно замикаються. Чує, як його кроки наближаються до дверей у коридор і зупиняються там. Попрощається?

Він не прощається. Двері відчиняються і м’яко зачиняються. Містер Річард Ферріс, якого вона вперше зустріла на лавці на вершині Сходів самогубців у «Касл-В’ю», пішов з її життя. Ґвенді сидить ще хвилину, доїдаючи останній шматок торта і думаючи про книгу, яку хоче написати, — розгорнуту сагу про містечко в штаті Мейн, дуже схоже на її рідне. Там буде кохання і кошмар. Вона ще не готова, але гадає, що зовсім скоро для цього настане час; ще два роки, щонайбільше п’ять. А тоді вона сяде за свою машинку — свій пульт — і виллє все.

Нарешті вона встає і заходить у вітальню. У її кроці жвавість. Вона вже відчуває полегкість. Маленького чорного капелюха більше немає на її столі, та він усе одно залишив їй дещо: срібний долар Моргана 1891 року. Вона бере його, крутить так і сяк, щоб непошкоджена поверхня вловила світло. Потім сміється і кладе монету до кишені.

Примітки

1

Роман американського письменника Томаса Пінчона (1937). (Тут і далі прим. пер.)

2

Півострів у Брукліні, Нью-Йорк.

3

Redhot — хот-дог, візитна картка Коні-Айленду, який вважається батьківщиною цієї страви. Винайшов хот-дог німецький емігрант Чарльз Фельтман наприкінці ХІХ століття.

4

Славетна американська гірка у Брукліні, Нью-Йорк. Збудована 1927 року, входить до Національного реєстру історичних місць США.

5

Chester the Molester — персонаж однойменної серії коміксів з журналу «Hustler» про пригоди Честера, який чіпляється до дівчаток і молодих жінок.

6

Непряма цитата з вірша Мері Говітт «Павук та муха».

7

Приблизно 1,8 метра.

8

Фруктовий коктейль із замороженим соком.

9

Головний убір, схожий на корону, що був символом влади перських царів.

10

З багатьох — єдине (лат.)

11

Традиційний одноповерховий будинок, зведений у простому й лаконічному стилі.

12

Соус з оливкової олії, оцту та гірчиці.

13

Таке життя (фр.).

14

Місцеві жіночі організації в Америці, які збирають гроші на потреби своєї церкви.

15

Легендарна музична програма, що була в ефірі з 1971 по 2006 рік.

16

Марвін Ґей (1939 — 1984) — славнозвісний американський соул та ритм-енд-блюз виконавець.

17

Військовий табір, у якому Американська континентальна армія під керівництвом Дж. Вашингтона провела зиму 1777—1778 років.

18

Лосьйон для догляду за шкірою.

19

Кореневе пиво, безалкогольний напій.

20

«Stereo 8», або ж «eight track» — формат аудіокасет і, відповідно, програвачів, розповсюджених у США в 1960—1970-х роках.

21

Під час масового самогубства в Гаяні, описаного вище, члени секти «Храм народів» змішали ціанід з розчинним напоєм «Кул-Ейд».

22

Рекламні дирижаблі «Ґуд’їр» традиційно літають над стадіоном під час матчів з американського футболу.

23

Спілка ветеранів іноземних війн.

24

Ліга плюща — група з восьми найстаріших і найпрестижніших університетів США.

25

Монета в один цент із зображенням профілю А. Лінкольна. Карбується з 1909 року донині.

26

Монета у 5 центів із зображенням бізона на реверсі, була в обігу з 1913 по 1938 рік.

27

Колекційна серія монет, що час від часу випускається урядом США спеціально для нумізматів.

28

«Завжди вірні» — девіз морської піхоти США.

29

Популярний бренд медичного пластиру.

30

Поселення в Гаяні, де жили члени секти, про яких ішлося раніше.

31

Мається на увазі оповідання Вільяма Джекобса «Мавпяча лапка» про