Ірина Заблоцька - Еліксир помсти, Ірина Заблоцька
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Минуло кілька років відтоді, як Тетяна зникла. Для Ірини життя зовні налагодилося. Вона та Олександр одружилися, як і планували. Вони керували спільним бізнесом, насолоджуючись багатством та привілеями, які колись належали Тетяні. Але в глибині душі Ірини все ще жила неспокій та примарна тінь минулого.
Вона ніколи не могла повністю позбутися відчуття провини за свою зраду. Спогади про Тетяну, про її доброту та довіру, час від часу поверталися, отруюючи її радість. Особливо важко їй було під час сімейних свят або коли знайомі згадували про «трагічну загибель» її сестри.
Коли в місті почали активно обговорювати майбутній благодійний гала-вечір, організований якоюсь успішною бізнес-леді Веронікою Кравченко, Ірина відчула дивну тривогу. Ім’я здавалося їй незнайомим, але розмах підготовки та вплив організаторки викликали у неї неспокійні передчуття.
Олександр був у захваті від запрошення на цей захід. Він бачив у ньому чудову нагоду для налагодження нових зв’язків та зміцнення свого становища в суспільстві. Ірина ж відчувала незрозумілий страх.
У день гала-вечора, коли вони прибули до розкішно прикрашеної зали, Ірина почувалася некомфортно. Атмосфера вишуканості та багатства тиснула на неї. Вона постійно озиралася, ніби когось шукала або боялася зустріти.
Олександр, захоплений спілкуванням з впливовими гостями, майже не звертав на неї уваги. Ірина ж відчувала себе самотньою серед цього блискучого натовпу.
Потім на сцену вийшла організаторка вечора – Вероніка Кравченко. Ірина застигла, втупившись у жінку, яка говорила з такою впевненістю та елегантністю. Щось у її поставі, у її пронизливому погляді здалося Ірині знайомим, але вона не могла зрозуміти, що саме. Обличчя жінки було іншим, незнайомим.
Протягом вечора Ірина не могла відвести погляду від Вероніки. Вона намагалася вловити хоч якусь знайому рису, але марно. Проте, незважаючи на це, тривога в її серці не вщухала.
Коли Вероніка представляла своїх партнерів – лікаря Ростислава та його дружину Олену, а також юриста Софію, – Ірина відчула ще більший дискомфорт. Їй здавалося, що за всією цією розкішшю та успіхом ховається якась таємниця.
Під час промови Вероніки про благодійність та важливість підтримки один одного, Ірина відчула, як по її спині пробігає холодок. Їй здалося, що ці слова звернені безпосередньо до неї, що хтось знає про її минулі гріхи.
Вечір добігав кінця, а Ірина так і не змогла позбутися цього тривожного відчуття. Вона постійно ловила на собі випадкові погляди Вероніки, і їй здавалося, що в цих карих очах вона бачить нерозуміння, а докір.
Покидаючи захід разом з Олександром, Ірина відчувала полегшення. Але образ елегантної та владної Вероніки Кравченко міцно закарбувався в її пам’яті, залишивши після себе неприємний осад неспокою. Їй здавалося, що тінь минулого знову нависла над її життям, і вона не знала, чого чекати далі.
Після завершення благодійного гала-вечора Олександр та Ірина поверталися додому в напруженій тиші. Олександр був задоволений вечором, вважаючи його успішним з точки зору налагодження корисних зв’язків. Ірина ж була занурена у свої тривожні думки про загадкову Вероніку Кравченко.
«Ця Вероніка… вражаюча жінка,» – нарешті промовив Олександр, порушуючи тишу. «Така впевнена, впливова. І, здається, має чималі фінансові ресурси.»
Ірина кивнула, не відводячи погляду від темного вікна автомобіля. «Так… вона справила сильне враження на всіх.»
«Ти помітила, як вона трималася? Яка елегантність, яка харизма,» – захоплено продовжував Олександр. «Нам би не завадило налагодити з нею контакт. Її зв’язки та можливості можуть бути дуже корисними для нашого бізнесу.»
Ірина здригнулася від його слів. «Ти думаєш про ділові стосунки з нею?»
«А чому б і ні? Вона явно гравець високого рівня. Співпраця з такою людиною може вивести нашу компанію на новий рівень,» – з ентузіазмом пояснив Олександр. «Я чув, вона планує розширювати свій бізнес і в нашому регіоні. Ми могли б стати її партнерами.»
Ірина відчула неприємний холодок у грудях. Сама думка про тісну співпрацю з цією жінкою викликала в неї незрозумілий дискомфорт. Їй здавалося, що за її успішною маскою ховається щось невідоме, можливо, навіть небезпечне.
«Я не впевнена, Олександре,» – обережно сказала Ірина. «Вона здається… надто сильною. І якоюсь… відстороненою.»
Олександр відмахнувся. «Дурниці, Ірино. Це просто ділова хватка. У великому бізнесі слабким не місце. Нам потрібно бути розумними та використовувати будь-які можливості для розвитку.»
Він замовк на мить, а потім додав: «Я чув, вона зацікавлена у інвестиціях у медичну сферу. Наша мережа клінік могла б її зацікавити.»
Ірина знову відчула тривогу. Згадка про медицину чомусь викликала в неї неприємні асоціації.
«Ти думаєш запропонувати їй партнерство?» – запитала вона.
«Саме так. Якщо ми зможемо залучити її інвестиції, це значно розширить наші можливості,» – самовпевнено відповів Олександр. «Я думаю, їй сподобається наша пропозиція. Ми – успішна компанія з гарною репутацією.»
Ірина промовчала, дивлячись у темряву за вікном. Вона не поділяла ентузіазму Олександра щодо Вероніки Кравченко. Щось у цій жінці її насторожувало, викликало незрозуміле відчуття загрози. Їй здавалося, що гра на чужому полі може бути дуже небезпечною.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Еліксир помсти, Ірина Заблоцька», після закриття браузера.
