Аграфена Осіння - Знання — сила, або Рятуйте дракона!, Аграфена Осіння

У відповідь пролунало обурене бурмотіння.

– Ще не відірвав, але збираєшся? А навіщо, дозволь поцікавитися?

Фіона, як мишка, завмерла біля невеликої щілини і уважно прислухалася.

Те, що говорив Валентайн, вона дуже добре чула. А слова другого учасника розмови розуміла лише уривками.

– Досить гарчати, Дрейку, нормально поясни, що трапилося?

У відповідь знову емоційне гарчання.

– Зрозуміло, ця бісова лисиця – чергова няня, яка кинула твоїх бідних дітей напризволяще і втекла. Але, вибач, дорогий друже, твої дітки справжні шибеники і ніяка нянька...

– Р-р-р...

– Та знаю я, що твої діти найкращі і найслухняніші у світі. Тільки чомусь вихователі для твоїх діток завжди виявляються надто некваліфіковані. Чи не здогадуєшся, чому?

– Бу-бу-бу...

– Гаразд, повірю тобі на слово, твої діти – це зразок послуху і старанності, а те, що ти скоро всі свої мільярди спустиш на няньок, це випадковість. Просто так вийшло. Кілька разів. Точніше, весь час.

– Р-р-р...

– Слухай, у мене є до тебе пропозиція. Не відмовляйся відразу, подумай. Запроси для своїх шибайголів вихователькою звичайну жінку.

– Ти здурів? – чітко почула Фіона відповідь. – Мої діти – маги, вони якусь людську дамочку зігнуть в баранячий ріг!

Фіона не замислювалася, чому раптом стало добре чути обох співрозмовників, вона майже не дихаючи, чекала продовження.

– Ну, не скажи, – загадково відповів Валентайн. – Ти знав, що голова Західних Драконів відійшов від справ і поїхав з дружиною на відпочинок?

– Та ти що? А хто стане главою клану?

– Це поки що не дуже зрозуміло, але я про інше хотів сказати. Старші сини голови обрали собі до пари дівчат зі звичайних людей.

– О!

– Ось тобі і "о"! Мало того, і Радомир, і Рейнгард поцупили собі жінок з іншого світу.

– Ти не брешеш?

– Почекай, ти ще найцікавішого не чув. Їхній молодший брат – Серпантій, ти знаєш, який він романтичний хлопчина, взагалі поклав око на свою секретарку, і теж із людей. Подейкують, що там ого-го, як усе серйозно – кохання-зітхання.

– Не знаю що й сказати...

– А нічого не кажи. Просто спробуй взяти на роботу якусь людську дівчину, що тобі заважає? А там дивишся, і у тебе самого налагодиться з особистим життям.

– А сам, чого ж, береш людей до себе тільки прибиральниками та садівниками, а мені пропонуєш..

Фіона злодійкувато озирнулася. Дивно, що досі її тут ще ніхто не помітив. Мабуть, вже час робити ноги, поки не зганьбилася. Краще повернутися через годинку. Але наступні слова Золотозеленого змусили її знову завмерти.

– Я теж для свого розгильдяя вчительку найняв, і теж із людей. Як вона його приструнила, це треба бачити. Сам не вірю, коли помічаю, як він їй майже в рот заглядає, коли вона щось каже. Думаю, ще трохи, і вона змусить його по лінійці ходити перед нею.

– Може, мені її потім віддаси, коли договір закінчиться?

– Е ні, – загадково простяг пан Валентайн, – підшукай собі іншу. У мене на цю дівчинку інші плани.

Ось тепер потрібно терміново тікати і Фіона була не впевнена, чи наважиться ще сьогодні підійти до роботодавця.

Крадучись навшпиньки, вона вискочила в хол і тільки тут перевела дихання.

Переварюючи в умі щойно почуту розмову, Найрона попрямувала до іншого крила будинку, до своєї кімнати, яку хоч і тимчасово, але вже вважала своєю.

Завтра буде новий день, завтра і вирішить на свіжу голову, як їй вчинити. Але те, що у головного дракона на неї якісь плани, викликало деякі побоювання. Що ж він міг замислити проти неї?

Фіона на своєму робочому місці.