Марсель Пруст - У пошуках утраченого часу. Содом і Гоморра

року загинув від руки іншого її коханця.

«Хліба і видовищ» — крилатий вираз сатирика Ювенала.

Стор. 63. Лабіш Ежен (1815—1888) — французький комедіограф.

Стор. 68. Бургомістр Сікс — друг Рембрандта.

Стор. 70. Віконт д'Арленкур (1789—1856) — французький романіст.

Пюже Луїза (1810—1889) — французька поетеса.

Стор. 72. Монфор-л'Аморі — церква недалеко від Парижа, знаменита своїми вітражами.

Стор. 73. Кампо-Санто — кладовище в Італії.

Стор. 74. Омаль-Лоррен — старовинний рід французьких дуків.

Стор. 75. Франк Сезар (1822—1890) — французький композитор, автор ораторій та симфоній.

Дебюссі Клод (1862—1918) — французький композитор-імпресіоніст.

Стор. 77. Метіда — океаніда, перша Зевсова дружина

Феміда — Зевсова дружина, богиня справедливости.

Еврінолш — Зевсова дружина.

Мнемозіна — богиня пам’яти й дев’яти муз.

Лето — Зевсова дружина, мати Аполлона та Артеміди.

Юнона — римська богиня шлюбу й подружнього кохання, у греків — Гера.

Стор. 81 .Жаке Ґюстав-Жан (1846—1909) — французький салонний художник.

Стор. 82. Скапен — служник-крутій із мольєрівської комедії.

Стор. 84. «Музей антиків» — роман Бальзака.

Лубе Еміль (1838—1929) — президент республіки. За нього Дрейфусову справу було переглянуто.

Стор. 88. ...як Мазаріні про свої книжки...— кардинал Мазаріні (1602— 1661) збирав книжки, склавши цілу бібліотеку.

Стор. 90. Імператриця Євгенія (1829—1920) — дружина Наполеона III з еспанських аристократок.

Стор. 91. Натьє Жан-Марк (1685—1766) — французький портретист.

Шатору Марія-Анна. дукиня де (1717—1744) — коханка Людовіка П’ятнадцятого.

Стор. 92. Бордеро — пакет секретних документів.

Стор. 100. Ерве де Сен-Дені (1823—1892) — французький китаїст.

Стор. 101. Дюпанлу Фелікс (1802—1878) — французький церковний діяч.

Стор. 110. «Трістан» — опера Вагнера, вперше виконана 1865 року.

Стор. 118. Бове — місто у Франції, славетне своїми килимами та гобеленами.

Стор. 122.Думер Поль (1857—1932) — президент республіки.

Дешанель Поль (1855—1922) — президент республіки.

Стор. 124. Колон Едуард (1838—1910) — французький диригент.

Стор. 125. Байрейт — опера в Байрейті, побудована для проведення вагнерівських фестивалів.

Стор. 126. Фальконе Етьєн (1716—1791) — французький скульптор-мо-нументаліст.

Стор. 127. Кайо Жозеф (1863—1944) — прем’єр-міністр республіки.

Стор. 135. Жамм Франсіс (1868—1938) — французький поет-католик.

Стор. 142. Фенелон Франсуа {1651—1715) — французький класицист, автор «Пригод Телемака».

Стор. 144. Фонтевро — жіночий монастир під Парижем.

Монтеспан, маркіза де (1640—1707) — коханка Людовіка Чотирнадцятого.

Стор. 159. Ендтіон — юнак, узятий Зевсом на небо за вроду.

Стор. 175. «Пепеас та Мелісанда» — опера Клода Дебюссі на сюжет однойменної драми Метерлінка.

Crop. 176. «Парсифаль» — опера Ріхарда Вагнера.

Стор. 178. Тетралогія — оперовий цикл Вагнера «Кільце нібелунга»: «Золото Райну», «Валькірія», «Зігфрід», «Загибель богів».

«Манон» — опера Жуля Массне (1842—1912).

Тернер Вільям (1775—1851) — англійський маляр-пейзажист, предтеча імпресіонізму.

Crop. 179. «Латюд, або Тридцять п’ять років у в'язниці» — мелодрама французькйх драматургів Рене-Шарля Піксерекура (1773—1844) та Опоста Анісе-Буржуа (1806—1871).

Стор. 180. Каро — професор філософії у Сорбонні на початку XX сторіччя.

Брюнетьєр Фердінанд (1849—1906) — французький літературознавець і критик.

Стор. 181. Ламуре Шарль (1834—1899) — французький скрипаль і диригент.

Стор. 194. Галлан Антуан (1648—1715) — французький орієнталіст, перший перекладач арабських казок.

Мардрюс Жозеф (1868—1949) — французький сходознавець, конгеніальний перекладач «Тисячі й одної ночі».

Crop. 195. Тьєррі Опостен (1795—1856) — французький історик.

Шехеразада, Динарзада — казкарка в збірці «Тисячі й одної ночі» та її сестра.

Crop. 197. Вівіана — героїня середньовічних переказів.

Протирая — персонаж античної мітології.

Протогонос — одне з імен Ерота, бога кохання.

Нерей — морське божество.

Діке — богиня справедливости.

Цирцея — острівна чарівниця, обернула Одисейових супутників на свиней.

Еос — богиня світової зорі.

Дікайосина — божество справедливости.

Стор. 202. «Жидівка» — опера Жака Галеві (1799—1862).

«Він на дорученнях в окремім кабінеті» — слова з оперети Оффенбаха «Розбійники».

Стор. 205. Сен-Леже Леже — справжнє ім’я поета Сен-Жон Перса (1887—1975).

Стор. 209. Амфітріон — герой античної мітології, а також герой однойменної комедії Мольєра, гостинний господар.

Стор. 226. Вільмен Абель-Франсуа (1790—1870) — французький критик та історик літератури.

Crop. 227. Шатобріан Франсуа-Рене (1768—1848) — французький пись-менник-романтик.

Стор. 231. Потен П’єр (1825—1901) — відомий французький медик. Стор. 232. Маріво П'єр Карте (1688—1763) — французький романіст та драматург.

Вйоле ле Дюк Ежен (1814—1879) — французький архітектор. Шарль-Моріс, абат Периґорський — мається на увазі Талейран.

Стор. 234. «Мейстерзімери» — опера Вагнера.

Стор. 235. Д'Енді Венсан (1851—1931) — французький композитор.

Стор. 236. Мельяк Анрі (1851—1897) — французький драматург та лібретист.

Стор. 238. «Капітулярій» — постанови франкських королів (капітули — розділи цих постанов).

Один — скандинавський бог.

Стор. 240. Поклен — справжнє ім’я Мольєра.

Сарсе Франсіск (1827—1899) — французький театральний критик.

Стор. 242. Барнум Фінеас Тейлор (1810—1891) — американський цирковий антрепренер.

Стор. 244. Планте Франсуа (1839—1934) — французький піаніст. Падеревський Ігнацій (1860—1941) — польський піаніст.

Ріслер Едуард (1873—1929) — французький піаніст.

Стор. 247. Теокріт (315—250 перед Р.Х.) — давньогрецький поет.

Стор. 248. Казбах — палац ватага у варварів.

Стор. 255. ПерсіньїВіктор (1808—1872) —