Олександр Шаравар - Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар

      Довелося використовувати вельми обмежений арсенал псионічних технік для подолання монстрів і стіни. Тільки-но я зміг проникнути за стіну, як став тонути, і моя свідомість також почала розчинятися в окрузі. Ох скільки зусиль довелося мені докласти, щоб знову зібрати думки, що спливають, докупи.

     Довелося уявляти себе під впливом захисту, на кшталт того, який ми виявили в схованці в артефактному виконанні. Відразу стало легше і сил витрачається на збереження себе стало в рази менше.    Але не встиг я і кроку зробити, як опинився серед лісу з дивних дерев.

     Доторкнувшись до стовбура дерева, я відчув, що це спогад. Той, до якого я доторкнувся, стосувався її батька. Пережити дитячі спогади від першої особи було вельми незвично.

     Я відчував, що потрапив туди куди треба. І мене буквально тягнуло в глибину лісу, я вирішив не опиратися цьому почуттю, і мене буквально понесло в потрібному напрямку без докладених з мого боку зусиль.

     За кілька миттєвостей я опинився на галявині з квітами. Там сиділа маленька синьошкіра дівчинка і плела вінок із квітів. Мені насилу вдалося в цій дівчинці впізнати Мікіль. Вона мене навіть не помічала, але варто було мені переступити краю галявини, як вона різко розвернулася в мій бік і запитала.

         —   А ви хто дядько?