Джоан Роулінг - Бентежна кров, Джоан Роулінг

— Жодного разу?

— Жодного,— кивнув Страйк.— Бо навіть коли знак був інший, вона все одно все вгадувала. Виходило, що в людини в тому знаку купа різних планет, або, не знаю, під тим знаком народилася акушерка, яка приймала в неї пологи. Чи її собака.

— Гаразд,— примирливо сказала Робін. Урешті-решт, вона чекала на скепсис із боку Страйка. Вона сховала шкіряний нотатник і «Астрологію 14» назад у сумку.— Я розумію, що воно все дурня, я просто...

— Якщо хочеш знову навідатися до Айрін Гіксон, уперед. Скажеш їй, що, на думку Талбота, вона глибоко зрозуміла суть чогось, пов’язаного з астероїдами і... не знаю... сиром...

— Дванадцятий дім не управляє сиром,— відповіла Робін удавано строгим тоном.

— А котрий тоді відповідає за набіл?

— Ой, та пішов ти,— відмахнулася вона, несамохіть засміявшись.

У кишені в Робін завібрував мобільний, і вона його витягнула. Прийшло повідомлення.

Добридень, Робін, я можу поговорити зараз, якщо хочете. Погодилася вийти на пізнішу зміну й зараз не потрібна на роботі. Якщо ні, то буду вільна після восьмої. Аманда

— Аманда Байт,— сказала Робін до Страйка.— Хоче говорити зараз же.

— Мені підходить,— сказав Страйк, зрадівши нагоді повернутися на твердий ґрунт. Бреше Аманда Байт чи ні, але говоритиме вона про реальну жінку в реальному вікні.

Робін натиснула номер Аманди, перемкнула телефон на гучний зв’язок і поклала його на столик між собою і Страйком.

— Добридень,— відповів упевнений жіночий голос із легким акцентом Північного Лондона.— Це Робін?

— Так,— відповіла Робін,— і зі мною Корморан.

— Доброго ранку,— привітався Страйк.

— О, це ви? — відверто зраділа Аманда.— Дуже приємно! Я оце спілкувалася з вашою помічницею.

— Насправді вона моя партнерка,— виправив Страйк.

— Правда? В діловому сенсі чи в іншому? — поцікавилася Аманда.

— В діловому,— відповів Страйк, не дивлячись на Робін.— Я так розумію, що Робін розмовляла з вами про те, що ви бачили у вечір, коли зникла Марго Бамборо?

— Саме так,— підтвердила Аманда.

— Ви не проти, якщо ми запишемо цю розмову?

— Гадаю, що не проти,— відповіла Аманда.— Я хочу вчинити шляхетно, хоча, не брехатиму, це стрес після минулого разу. Журналісти, двоє детективів, а мені було всього чотирнадцять.. Але я завжди була упертою дівчинкою і стояла на своєму...

Й Аманда розповіла історію, яку Страйк і Робін уже знали: про дощ і ображену шкільну подругу, про вікно верхнього поверху та про жінку, в якій Аманда впізнала Марго, побачивши її фото в газеті. Страйк поставив кілька питань, але зрозумів, що Амандину історію не змінить ніщо. Важко було сказати, чи справді вона вірить, що бачила Марго Бамборо в той вечір, але відмовлятися від зв’язку з сорокарічною таємницею Аманда не збиралася.

— ...гадаю, мене так і переслідує думка про те, що я нічого не зробила, але ж мені було лише чотирнадцять, і тільки значно пізніше мене вразила ця думка — що я могла її врятувати,— закінчила вона.

— Що ж,— промовила Робін, якій Страйк сигналізував, що вже почув усе, що хотів,— дякую, що поговорили з нами, Амандо. Я справді...

— Не кладіть слухавку, є ще дещо,— сказала Аманда.— Тільки послухайте. Це неймовірний збіг, і, думаю, навіть поліція про це не в курсі, бо обидві вже померли.

— Хто помер? — спитала Робін, а Страйк закурив.

— О,— почала Аманда,— ну хіба не дивина? Моя нинішня робота, так там є одна дівчина, а в неї двоюрідна бабуся...

Страйк закотив очі.

— ...була в притулку вгадайте з ким?

— Не уявляю,— ввічливо сказала Робін.

— З Вайолет Купер! — заявила Аманда.— Ви, мабуть, навіть не...

— Це домовласниця Денніса Кріда,— сказала Робін.

— Саме так! — зраділа Аманда, вирішивши, що Робін оцінила важливість цієї історії.— От скажіть, хіба не дивно, що я тоді бачила Марго у вікні, а тепер, коли минуло стільки років, я працюю з людиною, у якої родичка була знайома з Вай Купер? Але вона на той час уже називалася іншим іменем, бо люди її ненавиділи.

— Оце так збіг,— погодилася Робін, старанно не дивлячись на Страйка.— Що ж, дякую...

— Та це не все! — засміялася Аманда.— Ні, далі ще краще! Двоюрідна бабуся тієї дівчини сказала, що вона писала Кріду й питала, чи це він убив Марго Бамборо.

Аманда зробила паузу, явно чекаючи на відповідь, і Робін, яка вже читала про це в «Демоні з Райського парку», сказала:

— Ого.

— О так! — відповіла Аманда.— І судячи з усього, Вай сказала... на смертному ложі, щоб ви розуміли, тобто вона казала правду, бо хто в таку мить брехатиме? Вай сказала, що отримала від нього листа у відповідь, і він зізнався, що таки вбив Марго.

— Справді? — спитала Робін.— Але я думала, що в листі...

— Ні, це ж з перших вуст від Вайолет,— заявила Аманда, а Страйк знову закотив очі,— а вона сказала, що він точно відповів, саме їй. Він сказав це так, щоб тільки вона зрозуміла, і вона

точно зрозуміла, що він мав на увазі. Просто божевілля, правда? Я бачу Марго у вікні, а потім минає стільки років і...

— Неймовірно,— погодилася Робін.— Що ж, дуже вам дякую, що приділили нам увагу, Амандо, це було справді... гм...

Робін знадобилося кілька хвилин і багато нещирих слів подяки Аманді, щоб її здихатися.

— Що скажеш? — спитала Робін у Страйка, коли нарешті змогла покласти слухавку.