Алай - Коли курява спаде

Тусиня, тільки ще сильніше заскреготівши зубами, наказала іншим трьом служницям виштовхати свою товаришку й покінчити з нею.

Тоді до кімнати заскочив Соднам Г’ялцен, мій митар, і впав переді мною на коліна. Я наказав йому підвестися й сказати, в чому справа, однак він не хотів.

— Панич знає, що мені потрібно, — сказав він.

— Ця дівчина — наречена мого митаря, — сказав я до тещі.

— Митаря? — перепитала вона, холодно посміхнувшись, — а що це за посада така — митар?

Потім вона ще додала, що тут у мене дуже багато речей, які вона не розуміє і які їй не подобаються.

Я сказав, що ніхто й не очікує, що тутешні справи та й загалом цей світ, який тільки твориться, будуть усім подобатись.

— Не важливо, який він там, у біса, чиновник, але ж він тільки чиновник, — тусиня повернула обличчя до туси Мерці, який колись спав із нею в одному ліжку, й додала: — Твій син не розуміє правил, адже ця незграба — лише служниця, лише рабиня.

Туси Мерці було прикро почути ці слова.

Тусиня завжди вороже ставилась до мене. Я запросив її сюди лише для того, щоб усі туси могли зустрітися востаннє, а вона ж ніби заприсяглася ворогувати зі мною. Останніх кілька років туси почувалися в повній безпеці, тож, можливо, вважали, що гарні часи тільки починаються. Однак тепер я збирався завдати трохи прикростей цій тусині, яка зберегла своє місце й пережила голод завдяки моїй пшениці. Я повідомив їй, що з усіх людей, які мене оточують, тільки Тхарна — донька тусині — має високе походження, усі ж решта — вихідці з прислуги. Я покликав старосту всіх служниць Санг'є Дролму, потім ката і за сумісництвом фотографа Аїра, а також свою особисту прислужницю — ту доньку конюха — й розповів тусині історію походження кожного з них. І всі ці слуги не боялися посміхнутися до іншого господаря з гідністю, властивою людям вищого класу. Цього разу тусиня аж заходилась від злості.

— Ти дійсно хочеш бути з цим чоловіком? — спитала вона в тієї служниці.

Служниця закивала головою.

— Якщо я вибачу тобі всі твої провини… — почала знову тусиня.

Однак служниця рішуче підійшла до Соднама Г’ялцена, стала позаду нього й перебила її:

— Я ні в чому не завинила.

Аїр підняв фотоапарат і відразу ж почувся вибух, а потім усе залило білим сліпучим світлом. Тепер моя теща неабияк злякалась і її нажахане обличчя так і відбилось в об'єктив фотоапарату. Після фотографування тусиня заявила, що завтра ж їде додому.

Я нагадав, що сюди в гості можуть ще завітати інші туси.

Тоді вона сказала до туси Мерці:

— Спочатку я думала, що, приїхавши сюди, зможу поспілкуватися з тобою, однак ти постарів і зовсім утратив наснагу. Але якщо будуть інші туси, я їх почекаю, щоб розважитись разом.

Вона говорила з такою інтонацією, ніби всі ті туси були її давні близькі друзі.

Очевидно, туси почуваються дуже самотньо на своєму високому місці.

Коли в людини з'являється срібло, вона або перестає спати, або, коли спить, тільки й бачить уві сні, як її хтось грабує. Коли з'являються жінки — це теж стає проблемою, адже якщо попадеться гарна жінка, вона зможе керувати тобою, а якщо погана — вона не зможе розбудити бажання, що спить у надрах її товстого тіла. І насамкінець туси постаріє, а те його місце, що сповнює чоловіка самовпевненості, дуже швидко замре назавжди. От і туси Мерці, який тепер обріс салом, дивився безпорадним поглядом на тусиню Ронггонг, яку колись приваблював як чоловік. Вони обоє постаріли.

Настала ніч.

Тепер тусиня здавалася значно старішою, ніж уранці. Мої мати й батько — також. Адже вранці вони були щойно вбрані, крім того, що важливіше, вранці людина почувається бадьорою. А от після обіду, коли її обличчя сіріє від пороху й виявляється накопичена роками втома, вона показує своє справжнє обличчя. Оскільки й Мерці, й Ронггонг із нетерпінням очікували на приїзд інших туси, слуги намостили їм м'яких підстилок нагорі, на найбільш відкритому для сонця місці, й обидва туси сіли на тих підстилках, щоб дивитись удалечінь. Що ж стосується дружини туси, то вона насолоджувалась опієм у своїй кімнаті. Вона якось сказала, що в китайських землях на її батьківщині багато людей залишали свої родини без копійчини заради такого невеличкого захоплення. Однак членам родини Мерці не потрібно було турбуватися про те, що одного дня через кілька ковтків диму їхнє голе тіло викинуть просто на вулицю. Тому вона хотіла максимально насолодитися таким щастям. Я запропонував наставнику Хуану більше спілкуватися з матір’ю, тож два китайці таким чином могли своєю мовою поговорити про справи в них на батьківщині.

Коли стояла гарна погода, щоразу рівно опівдні над річкою здіймався вітер.

Цей вітер віяв прямо на літній палац