Кен Фоллетт - Ніколи, Кен Фоллетт

половину ракет, це вже буде успіх.

Білл не заперечував. Луїс промовив:

— Також ми маємо озброєні ядерними ракетами підводні човни, що патрулюють Південнокитайське море, чотирнадцять суден. Половина з них наразі перебуває в зоні ураження Китаю. Одна субмарина має двадцять балістичних ракет, кожна з яких несе від трьох до п’яти боєголовок. Пані президентко, кожен із човнів озброєний достатньо для знищення будь-якої країни на Землі. Вони негайно відкриють вогонь по материковому Китаю.

— Але в китайців, певно, є щось схоже.

— Не зовсім. Чотири-п’ять субмарин класу «Дзінь» із дванадцятьма балістичними ракетами на кожній, спорядженими, втім, однією боєголовкою. Їхня потужність не зрівняється з нашими.

— Нам відома дислокація їхніх човнів?

— Ні. Сучасні підводні човни дуже тихі. Гідроакустичні сенсори здатні помітити їх, лише якщо вони наблизяться до наших берегів. Детектори магнітних аномалій, встановлені на літаках, можуть визначати тільки ті субмарини, які ближчі до поверхні. Якщо коротко, то підводні човни лишатимуться непомітними до останньої хвилини.

Китайський план Полін затвердила вже давно і не бачила, як його можна вдосконалити. Однак він зовсім не гарантував швидкої перемоги. Америка ту війну, безперечно, виграє, але ціною життів мільйонів у обох країнах.

Зненацька Білл Шнайдер закричав:

— Пуск ракети! Пуск ракети!

— О ні! — Полін подивилася на екрани, але нічого не побачила. — Де?

— Тихий океан. — Говорячи в гарнітуру, Шнайдер промовив: — Заради Бога, точніше! — За мить озвався знову: — Східна частина, пані президентко. — Наказав у мікрофон: — Підійміть дрони з камерами, які є неподалік. Швидко!

Ґас сказав:

— Радар на третьому екрані.

Полін глянула туди й угледіла червону арку над синім морем. Зображення змінилося, і ліворуч забовванів знайомий острів. Білл промовив:

— Одна балістична ракета, і все.

Ґас запитав:

— Але звідки? Точно не з Китаю, інакше ми виявили б її ще пів години тому.

Білл відповів:

— Напевно, випустили з підводного човна, який одразу занурився.

Ґас промовив:

— Є картинка з дрона.

Полін уважно придивилася. Більшу частину острова вкривав ліс, однак із південного краю була забудована територія з великим аеропортом і природною бухтою. Уздовж берегів золотою смугою тягнулися пляжі.

— О боже, це ж Гонолулу, — зронила вона.

— Вони б’ють по Гаваях, — не вірячи власним очам, сказав Ґас.

Полін запитала:

— Як далеко ракета?

Білл відповів:

— Одна хвилина до удару.

— Господи! На Гаваях є протиракетна оборона?

— Так, — мовив Білл, — на землі та кораблях у гавані.

— Віддайте наказ стріляти!

— Уже, однак ракета йде низько й швидко: складно влучити.

На всіх екранах показували різні ракурси Гонолулу. На Гаваях стояла обідня пора. Полін побачила пляж Вайкікі з рівними рядами яскравих парасоль, від чого їй захотілося ридати. З аеропорту злітав авіалайнер, повний відпочивальників, що повертались додому й мали шанс врятуватися від наглої смерті. У бухті Перл-Гарбор стояли на якорі військові кораблі та підводні човни.

«Перл-Гарбор, — подумала Полін. — Господи, все повторюється. Я цього не витримаю».

Білл оголосив:

— Тридцять секунд. Маємо підтвердження китайської субмарини від інфрачервоного супутника.

Полін знала, що треба робити. На серці було тяжко, вона заледве могла говорити, але таки знайшла слова:

— Віддайте наказ Пентагону готуватися до виконання Китайського плану за моєю командою.

— Так, мем.

Ґас тихо промовив:

— Ви впевнені?

— Ще ні, — відповіла Полін. — Якщо ця ракета начинена звичайною вибухівкою, ядерної війни можна уникнути.

— Але тільки за цієї умови.

— Так.

— Згоден.

— Двадцять секунд, — мовив Білл.

Полін усвідомила, що стоїть на ногах — як усі присутні в залі. Зовсім не пригадувала, як підвелася.

Кадри з дронів змінювалися щомиті, показуючи димовий слід над залитим сонцем спокійним лісом, полями й жвавою автострадою, якою снували машини й вантажівки. Серце Полін краялося. У голові застрягла одна думка: «Це я винна. Це я винна».

— Десять секунд.

Зненацька з’явилося з пів десятка нових димових хвостів: із Перл-Гарбору запустили ракети-перехоплювачі.

— Хоч одна та й має влучити! — вигукнула Полін.

А тоді над містом, східніше від бухти й на північ від аеропорту, піднялася знайома страшна жовтогаряча куля смерті.

Вогняні кола поглинули людей та будівлі й здійнялися вгору димовими стовпами-грибами. Велетенська хвиля в гавані накрила острів Форд. Нараз усі вежі аеропорту впали, літаки спалахнули. Ціле місто запалало від вибухів баків у кожнісінькій машині й автобусі.

Полін хотілося впасти на підлогу, обхопити голову руками й ридати, та вона присилувала себе зберігати самоконтроль.

— Виведіть на динаміки командний пункт Пентагону, — розпорядилася, стримуючи тремтіння в голосі.

Дістала Бісквіт. Його вона розламала ще вранці.

Невже це було сьогодні?

З динаміка почувся голос:

— Пані президентко, говорить генерал Еверс із Командного пункту Пентагону.

У приміщенні запанувала тиша. Усі погляди звернулися до Полін.

— Генерале Еверсе, щойно почуєте від мене правильний код підтвердження, переходьте до виконання Китайського плану. Ви мене зрозуміли?

— Так, мем.

— Маєте якісь запитання?

— Ні, мем.

Полін знову поглянула на супутникові знімки. На них ожило нічне жахіття людства. «Якщо не назву цих цифр, такою буде половина Америки», — подумала вона.

«А може — якщо й назву».

Промовила:

— «Оскар, листопад, три, сім, три». Повторюю, «Оскар, листопад, три, сім, три».

Генерал відповів:

— Віддав наказ переходити до виконання плану.

— Дякую, генерале.

— Дякую, пані президентко.

Полін повільно сіла в крісло. Поклала руки на стіл і опустила на них голову. Подумала про загиблих і приречених на Гаваях, а також тих, на кого чекає така сама доля в Китаї, а згодом — у всіх великих містах континентальної частини США. Міцно заплющила очі, та однаково бачила їх. Урівноваженість і самоконтроль витекли з неї, наче кров із рани. Полін охопило відчуття всепереборної безпорадності, й вона затремтіла. Ще трохи — і її серце розірветься й вона помре.

Аж ось нарешті ринули сльози.

КІНЕЦЬ

Примітки

1

Край, до якого потрапила Дороті, героїня роману «Дивовижний чарівник Країни Оз» Лімана Френка Баума (тут і далі — прим, перекл.).

2

Дільниця 78 (англ.).

3

Знято! (англ.)

4

Крихітко (фр.).

5

Кличка легендарного коня, що грав у численних вестернах у 1940-1960 рр.

6