Джоан Роулінг - Гаррі Поттер і орден Фенікса

допомогти. Гаррі навіть був свідком, як через тиждень після відльоту Фреда і Джорджа професорка Макґонеґел проходила неподалік від Півза, що старанно розкручував кришталевий канделябр, і виразно прошепотіла йому кутиком рота:

- Треба крутити в другий бік.

На додачу до всього Монтеґю так і не отямився від довгого перебування в туалеті. Був він розгублений, увесь час втрачав орієнтацію, а у вівторок зранку в замок прибули його розлючені батьки.

- Може, їм розповісти? - стурбовано мовила Герміона, притулившись щокою до вікна в класі замовлянь, щоб краще бачити містера й місіс Монтеґю. - Про те, що з ним сталося? Щоб мадам Помфрі змогла його вилікувати.

- Не треба, і так одужає. - байдуже озвався Рон.

- Та й Амбриджка матиме ще одну халепу. - задоволено додав Гаррі.

Вони з Роном торкнулися чарівними паличками до чайних чашок, які мали зачаклувати. З Гарріної чашки ви стромилися чотири коротесенькі лапки, що не діставали до поверхні стола й безпомічно дриґалися в повітрі. Ронова чашка відростила чотири тонесенькі лапки, що ледве підняли її над собою, а тоді затремтіли й зігнулися, розколовши чашку на дві половинки.

- Репаро, - миттю сказала Герміона, помахом чарівної палички склеївши чашку. - Це все чудово, але що як Монтеґю не одужає ніколи?

- А тобі що до того? - роздратувався Рон, а його чашка знову захиталася мов п'яна, підгинаючи тремтячі колінця - Не треба було Монтеґю знімати з Ґрифіндору очки. Якщо вже хочеш за когось переживати, то краще попереживай за мене!

- За тебе? - перепитала вона, ловлячи свою чашку, яка на чотирьох міцних лапках весело чкурнула зі стола. - А з якого дива я мала б за тебе переживати?

- Коли останній мамин лист пройде нарешті Амбриджин контроль, - з гіркотою сказав Рон, підпихаючи свою чашку, яка ніяк не могла втриматися на кволих лапках, - буду я бідний. Не здивуюся, якщо вона знову прислала ревуна.

- Але ж...

- Ось побачите, що у втечі Фреда й Джорджа мама звинуватить мене, - сумно зітхнув Рон. - Скаже, що я мав їх зупинити, мав ухопитися за їхні мітли і тримати їх... я знову виявлюся у всьому винний.

- Якщо вона таке й скаже, то це буде абсолютно несправедливо, бо що ж ти міг зробити? Але я впевнена, що вона не скаже нічого, бо, якщо вони й справді відкрили крамничку на алеї Діаґон, то, мабуть, запланували це ще хтозна-коли.

- Так, але є друге питання - як вони дістали там приміщення? - Рон так сильно вдарив чарівною паличкою по чашці, що її лапки знову підігнулися, впали на стіл разом з чашкою й безпомічно задриґалися. - Тут щось нечисто. Щоб наймати приміщення на алеї Діаґон, треба мати купу ґалеонів. Вона захоче знати, як вони роздобули стільки грошей.

- Я теж про це думала, - погодилася Герміона, дозволивши своїй чашці бігати колами навколо Гарріної, чиї коротенькі лапки й далі не могли дотягтися до поверхні столу, - я навіть припускаю, що Манданґус переконав їх перепродувати крадене або ще якесь жахіття.

- Не переконав, - кинув Гаррі.

- Як ти знаєш? - одночасно вигукнули Рон і Герміона.

- Бо... - Гаррі завагався, але, мабуть, настала пора зізнатися. Не варто було й далі мовчати, якщо через це Фреда й Джорджа могли запідозрити у злочинних намірах. - Бо це я дав їм гроші. Торік у червні подарував їм свою нагороду за Тричаклунку.

Усі вражено замовкли. Герміонина чашка скористалася цим, подріботіла до краю стола і хряснулася на підлогу, розлетівшись на черепочки.

- Ні, Гаррі, ти не міг! - пробелькотіла Герміона.

- Я зміг, - вперто повторив Гаррі. - І анітрохи не шкодую. Мені ці гроші не були потрібні, а вони за них відкриють чудову крамничку жартів.

- Та це ж класно! - зрадів Рон. - Це все ти, Гаррі, винен... тепер мама не матиме до мене претензій! Можна їй про це сказати?

- Мабуть, краще сказати, - приречено погодився Гаррі, - особливо, якщо вона думає, ніби вони перепродують крадені казани чи щось таке...

Герміона не промовила ні слова до самого кінця уроку, але Гаррі мав виразну підозру, що ця її вимушена мовчанка довго не триватиме. І справді, коли вони на перерві вийшли з замку на лагідне травневе сонечко, вона вп'ялася в Гаррі намистинами очей і рішуче розкрила рота.

Та Гаррі не дав їй нічого сказати.

- Не треба мене діставати, справу вже зроблено, - категорично заявив він. - Фред і Джордж отримали гроші... і, судячи з усього, багато вже витратили... забрати їх я вже не можу, і не хочу. Тож не трать дарма сили, Герміоно.

- А я й не збиралася говорити про Фреда й Джорджа! образилася вона.

Рон скептично пирхнув, і Герміона метнула на нього спопеляючий погляд.

- От і не збиралася! - сердито крикнула вона. - Я хотіла спитати, коли Гаррі збирається йти просити Снейпа, щоб відновив уроки блокології.

У Гаррі обірвалося серце. Коли вичерпалася тема Фредового й Джорджевого драматичного відльоту, на яку пішло чимало годин, Рон і Герміона захотіли почути новини про Сіріуса. Гаррі не звірявся їм про справжні причини свого бажання побалакати з Сіріусом, тож не знав, що й відповідати. Врешті-решт мусив зізнатися, що Сіріус наполягав, щоб він продовжував вивчати блокологію. Після того він не раз про це шкодував, бо Герміона нічого не забула і постійно діставала його розмовами на цю тему.

- Навіть не кажи, що тобі вже не сняться дивні сни, - правила своєї Герміона, - бо Рон розповідав, що ти вночі знову щось бурмотів крізь сон.

Гаррі сердито глянув на Рона. Той зробив вигляд, що йому за себе соромно.

- Ти не так і сильно бурмотів, - почав виправдовуватися Рон. - Якесь «ще трохи далі».

- Мені снилося, що ви граєте в квідич, - збрехав Гаррі. - Я хотів, щоб ти трохи далі простяг руку і зловив квафела.

Ронові вуха почервоніли. Гаррі відчув мстиву насолоду. Зрозуміло, нічого такого йому не снилося.

Уночі він знову блукав коридором відділу таємниць. Проминув круглу залу, тоді те приміщення, де щось клацало і де мерехтіло світло, а потім знову опинився у великій, мов печера, залі з безліччю полиць із запорошеними скляними кулями.

Він поспішив до ряду номер дев'яносто сім, повернув ліворуч і побіг уздовж ряду... мабуть, саме тоді й почав