Майн Рід - Вершник без голови

хоча й перебував у певній опозиції щодо правлячих класів і панівних режимів, проте був усе-таки далекий від справді революційних сил тих років, не знайшов дороги до революційних народних мас, лишився самотній.

Його самотня боротьба була, звичайно, приречена на поразку. Все життя капітана Майн Ріда складається, на перший погляд, із самих поразок. Він мріяв узяти участь у справедливій війні, вирушаючи в грабіжницький похід проти Мексіки; він спізнився 1849 року й побачив революцію не на піднесенні, а в тяжку годину поразки; йому так і не пощастило створити свій добрий, відповідний до його програми журнал, вільний від гонитви за наживою, що так обурювала його в буржуазній пресі; невдачею і банкрутством закінчились його сільськогосподарчі починання; не справдилась його мрія стати відомим мандрівником, відкривачем нових земель.

І все ж таки, незважаючи на цей гіркий перелік невдач, капітан Майн Рід ніколи не нарікав, не занепадав духом і зрештою здобув найбільшу перемогу, про яку тільки може мріяти письменник, – перемогу над часом. І досі живе його славне ім'я, і досі його книжки хвилюють серця все нових і нових поколінь юних читачів, що називають ім'я Майн Ріда поряд з іменами інших, молодших своїх улюбленців-письменників.

Причину сталої популярності кращих романів Майн Ріда слід шукати в душі його книжок, у загальному їх характері. Коли намагаєшся визначити враження, що лишається від творів письменника, разом узятих, то передусім думаєш про його героїв. Ці сміливі й скромні люди вміють прокладати свій нелегкий життєвий шлях серед безлічі небезпек, залишаючись гранично чесними, бездоганними в усьому. Моральне обличчя героїв Майн Ріда, незважаючи на деяку їхню однотипність і умовність, дуже привабливе. Вони підкоряють юні серця своїми прекрасними людськими якостями, своєю чуйністю, справедливістю, гуманністю.

У героїв Майн Ріда багато ворогів. Це, передусім, злочинці й негідники, яких ці герої викривають і карають. Але їм доводиться боротись і зі стихіями, з грізними силами природи, із світом хижих тварин, усе ще дуже небезпечних для людини минулого століття, – адже вона була так погано озброєна, такі недосконалі були її засоби пересування. Не випадково собака й кінь – вірні друзі героїв Майн Ріда: він жив у світі, де ще не було невичерпного багатства машинної техніки, що казково примножує силу людини.

Закинутий у безкраї простори пустель, степів, у неозорі водні обшири, в дикі гори, герой Майн Ріда ладен прийти на допомогу тому, хто її потребує, навіть ціною власного життя. Він діяльний, він постійно бореться з грізними ворожими силами – і перемагає їх прямими й чесними засобами.

Неважко виділити групу кращих романів Майн Ріда, що порушують важливі суспільні питання того часу й написані з великим співчуттям до народу. Це «Квартеронка» (1856), сильна своїм протестом проти расового гноблення; «Білий вождь» (1855), «Оцеола, вождь семінолів» (1858) і «Золотий браслет» (1875) – романи про боротьбу індіанців проти американських і іспанських колонізаторів; це й «Вершник без голови» (1866), де правдиво зображено грабіжницьке «освоєння» Техасу американцями.

З перших сторінок цієї книжки читача захоплює майстерно побудований сюжет, що грунтується на розкритті загадкового злочину. Разом з тим, розвиваючи заплутаний сюжет, ведучи читача від епізоду до епізоду, Майн Рід змальовує досить правдиву картину життя Техасу 50-х років. І в цьому сильний бік роману. Зображуючи Техас, письменник дає відчути тяжку долю народів країни, загарбаної СІЛА. Американські колонізатори з презирством ставляться до мексіканців, вбачаючи в них істоти «нижчої раси».

Нещадно винищують вони індіанців, витісняючи їх з територій, що споконвіку належали індіанським народам.

Американські колонізатори Техасу – гордовитий плантатор Пойндекстер, п'яниця і дуелянт Колхаун – характерні постаті американського життя 40–50-х років. Явно осуджуючи старого Пойндекстера, Майн Рід з особливою антипатією зображує Колхауна – цього багатія, шантажиста, в минулому учасника розбійницького походу в Мексіку. Відставний капітан вірить у силу своїх капіталів; певний того, що все пройде йому безкарно, він ладен на будь-яку підлоту й зрештою стає злочинцем. Колхаун, цей ділок з нахилами гангстера, – цілком реальний тип американського авантюриста, не раз викритий на сторінках романів Майн Ріда.

Юрба «регуляторів», готових учинити криваву розправу над будь-якою невгодною їм людиною, – ось взірець американської «демократії», яка панує в Техасі. Картину американського порядкування в країні доповнює група офіцерів, що нудяться гарнізонною службою і радіють з кожного скандалу як з розваги. Їхнє улюблене місце – пивниця, бар, де на вивісці зображено «славнозвісного героя тих країв, генерала Захарі Тейлора». Там-таки побачить читач і заповзятливого комерсанта Обердоффера, чиї інтереси захищає прапор Сполучених Штатів.

Майн Рід показав, як під натиском американської колонізації гине старе життя Техасу. Руйнується колишній життєвий уклад, гинуть індіанські племена, убожіють і розоряються мексіканські селяни. Представниками приречених на загибель професій є й герої «Вершника без голови» – ловець диких коней Моріс Джеральд і старий мисливець Зеб Стамп. Скоро в Техасі не буде кого ловити й не буде на що полювати – письменник сам каже про це в романі.

На сотні й сотні миль від міст і гаваней заходили перші поселенці нових штатів Америки в пошуках вільного життя, в пошуках засобів існування, які дали б їм змогу прожити, не потрапляючи в кабалу до купців і промисловців. Але за часів Майн Ріда американський купець, промисловець, великий землевласник уже скрізь спостигали й підкорювали собі цих колись вільних трудівників та їхніх нащадків. Старий Зеб, змальований у романі з особливою теплотою, прийшов у Техас із Кентуккі – як видно, жити там йому стало несила. А втім, і тут він змушений перебиватися продажем дичини багатим поміщикам. І Зеб, і його молодий друг Моріс-мустангер з погляду американських колонізаторів нікчеми, бо вони бідняки. Цих-от людей, невибагливих, простодушних, чужих жадобі наживи, що нікого не гноблять і не користуються чужою працею, Майн Рід наділяє справжніми людськими почуттями. Вони непідкупні, чесні, сповнені власної гідності. Це виразно виявляється у сварці Моріса Джеральда з Колхауном, який намагається образити мустангера.

У романі немає героїчних образів, подібних до Оцеоли – безстрашного захисника свободи індіанців. Але ірландець Джеральд стає на захист честі свого народу, коли Колхаун її ображає.

Джеральд протистоїть у романі й Колхаунові та його прихвосням, і старому Пойндекстерові та іншим американським колонізаторам.

Дійових осіб у «Вершнику без голови» змальовано в дещо умовній, зовні ефектній манері. Годі шукати в творі глибокого аналізу їхніх почуттів, зображення їхніх душевних суперечностей. Це було понад можливості письменника та й не входило до плану його оповіді,