Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Сучасна проза » Лицедії, Сомерсет Вільям Моем 📚 - Українською

Сомерсет Вільям Моем - Лицедії, Сомерсет Вільям Моем

196
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Лицедії" автора Сомерсет Вільям Моем. Жанр книги: Сучасна проза.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 16 17 18 ... 79
Перейти на сторінку:
платили стільки, скільки, на його думку, він заслуговує, але якщо це було неможливо, погоджувався й на меншу плату, аби тільки не байдикувати.

Плани на майбутнє він складав надзвичайно обережно, бо не любив ризикувати. По закінченні війни, взимку, прокотилася епідемія іспанки. Батько й мати Майкла померли. Він успадкував майже чотири тисячі фунтів, і тепер, разом із заощадженнями Джулії та його власними, їхній загальний капітал зріс до семи тисяч. Але на цей час орендна плата за театральні приміщення страшенно підскочила, підвищилися й заробітки акторів та обслуговуючого персоналу, отже, утримання театру коштувало значно більше, ніж до війни. Сума, якої колись цілком вистачило б для організації власної трупи, тепер була аж ніяк не достатньою. Єдиний вихід полягав у тому, щоб знайти багатого компаньйона, який би міг їм допомогти в разі тимчасової невдачі. Як часто вони чули, що в Лондоні зовсім не важко знайти багатія, готового виписати чек на постановку п’єси! Та, на жаль, на практиці виявилося, що в обмін на чек треба було виконати одну умову, а саме: віддати головну роль у п’єсі якійсь гарненькій актрисі, до якої пан благодійник виявляє певний інтерес. Кілька років тому Майкл і Джулія частенько мріяли жартома про яку-небудь багату стару леді, яка б закохалася в Майкла й допомогла йому заснувати власний театр. За час, що минув відтоді, вони мали змогу переконатися, що на світі не існує багатих старих леді, готових допомагати акторові, одруженому з актрисою, та ще й цілком відданому своїй дружині. І все ж таки вони знайшли багату леді, і навіть не стару, але зацікавилася вона не Майклом, а Джулією.

Це була місіс де Фріс, вдова, низенька дебела жінка з гарним єврейським носом і гарними єврейськими очима, по-чоловічому енергійна, з манерами експансивними й водночас боязкими. Театр був її пристрастю. Коли Джулія і Майкл вирішили спробувати щастя в Лондоні, Джіммі Ленгтон, якого місіс де Фріс кілька разів рятувала від неминучого банкрутства, написав їй листа з проханням допомогти молодятам. Вона бачила гру Джулії в Міддлпулі.

Місіс де Фріс влаштувала кілька прийомів, щоб дати молодим акторам змогу познайомитися з режисерами, і деякий час на її запрошення вони гостювали в її шикарному котеджі коло Гілдфорда, живучи в розкошах, про які не мали доти ані найменшого уявлення. Про Майкла вона була не дуже високої думки. Джулія приймала квіти, якими Доллі де Фріс буквально засипала її квартиру й артистичну вбиральню, з належною палкістю дякувала за подарунки — сумки, пудрениці, намиста з самоцвітів, брошки; але удавала, ніби не розуміє, що щедрість Доллі викликана аж ніяк не пошаною до її таланту, а чимось зовсім іншим. Коли Майкл пішов на війну, Доллі спробувала була умовити Джулію переїхати до неї на Монтегю-сквер, але Джулія відмовилася, так щиро дякуючи, що Доллі залишилось тільки пустити сльозу й пройнятися до неї ще більшою любов’ю. Коли народився Роджер, Джулія попросила її стати його хрещеною матір’ю.

Майкл уже не раз думав, чи не спробувати позичити потрібну суму у Доллі де Фріс, але він був досить догадливий, щоб розуміти, що Доллі охоче зробила б це заради Джулії, але й пальцем не ворухне заради нього. А Джулія відмовлялась звертатися до неї з таким проханням.

— Вона вже й без того зробила для нас так багато, я просто не можу просити у неї ще чогось, до того ж, якщо вона відмовить, це буде так неприємно!

— Але ж справа варта заходу. І потім, навіть якщо вона втратить гроші, то не збідніє через це. Я певен, що ти б умовила її, якби спробувала.

Джулія також була певна цього. Де в чому Майкл був надто простодушний; вона не вважала за потрібне пояснювати йому цілком очевидні факти.

Але він був не з тих людей, що легко відмовляються від задуманого. Однієї суботи після вистави вони виїхали в Гілдфорд — провести неділю в гостях у Доллі. Майкл сидів за кермом нової машини, подарованої йому Джулією до дня народження. Ніч була тепла, чудова. Напередодні Майкл придбав право на постановку трьох п’єс, які їм обом дуже сподобалися (щоправда, чеки він виписував з болем у серці), наглянув він і театральне приміщення, яке можна було б найняти за досить помірковану суму. Все було наготові для здійснення давнішнього плану — бракувало тільки капіталу. І зараз Майкл умовляв Джулію скористатися з нагоди, що давала їм ця поїздка.

— От і звертайся до неї сам, — сказала нарешті Джулія роздратовано. — А я, повторюю, не буду цього робити.

— Та для мене вона цього не зробить. А ти могла б обкрутити її навколо свого мізинця.

— Але ж ми тепер уже знаємо, за яких умов люди погоджуються фінансувати постановки. Вони дають гроші з двох причин — або тому, що хочуть зажити слави, або ж тому, що закохані в когось. Про мистецтво базікає хто завгодно, але спробуй знайти людину, яка погодилася б заплатити готівкою, не діставши нічого взамін!

— Гаразд, ми прославлятимемо Доллі на кожному розі!

— Річ у тім, що не це її цікавить.

— Тобто як? Що ти хочеш цим сказати?

— Невже ти не розумієш?

Враз він догадався і так здивувався, що мимоволі загальмував. Невже підозри Джулії мають під собою грунт? Він ніколи не припускав навіть, що може подобатися Доллі, а щоб вона в нього була закохана — боже, таке йому й на думку не спадало! Звичайно, у Джулії очі гострі, вона бачить таке, чого інший не помітить, але вона надто ревнива, сердешна, їй завжди здається, що жінки липнуть до нього. Щоправда, Доллі подарувала йому на різдво запонки, але він тоді подумав, що Доллі це робить лише для того, щоб він не образився — адже водночас вона піднесла Джулії брошку, яка коштувала принаймні двісті фунтів! А втім, то, можливо, просто жіноча хитрість. Що ж, він може чесно заявити, що ніколи не давав Доллі приводу для таких речей. Джулія захихотіла.

— Ні, любий, вона закохана не в тебе.

Ну, от знову. І як це Джулії вдається читати його думки! Від цієї жінки нічого не приховаєш…

— Тоді чому ж ти мене наштовхуєш на такі думки? Ради бога, кажи так, щоб тебе можна було зрозуміти!

І Джулія сказала.

— Вперше чую такі нісенітниці, — вигукнув він. — Які в тебе брудні думки!

— Облиш, облиш, любий.

— Я не вірю, що в цьому є хоч крихта правди.

1 ... 16 17 18 ... 79
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лицедії, Сомерсет Вільям Моем», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Лицедії, Сомерсет Вільям Моем"