Мігель де Сервантес - Скорочено Дон Кіхот (Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі)

Розділ XXVI

(де остаточно розвіюється сумнів щодо шолома Мамбріна та в'ючного сідла і оповідається про інші правдиві історії)

"Ну, що ви скажете, ваші милості? — скрикнув цирульник. Ці добродії стверджують та ще й настоюють, ніби мій таз — якийсь там шолом!"

Цирульник Ніколас, товариш дон Кіхота, знавши характер ідальго, забажав роз'ятрити йому навіженство та розпочав жарти, щоб усі посміялись. Він сказав другому цирульнику, що він теж належить до його фаху і добре знає всі до одного цирульницькі прилади. І таз, який він тримає у руках, є звичайнийй шолом, тільки йому бракує забрала. Приїжджий цирульник здивувався і відповів:

"Ну, годі, коли цей таз — шолом, так сідло теж має бути збруєю, як каже сенйор".

Тут у розмову втручився Фернандо і пропонував розв'язати це питання за допомогою таємного збирання голосів.

Для тих, хто знав дон Кіхота, все це було тільки причиною для сміху, але тим, хто не знав його, жарти здавалися безглуздям. Такого погляду дотримувалися троє подорожніх, що на той час зайшли до корчми і, як з'ясувалося потім, були квадрієри 1. Зібравши голоси, дон Фернандо оголосив, що більшість дотримується думки, що сідло — це збруя. Почувши таке, один з квадрієрів почав сперечатися з Фернандо. Тоді дон Кіхот замахнувся і ударив по голові списом квадрієра. Решта квадрієрів, бачачи, як погано поводяться з їх товаришем, почали гукати на поміч Святе Братство. Корчмар, що належав до Братства, прибіг з мечем і. став поруч квадрієрів, а Карденіо і дон Фернандо підбігли до дон Кіхота на допомогу. І вони почали між собою битися. Бій припинив ідальго, він голосно сказав, що цей замок зачарований, і вони всі б'ються, бо не розуміють один одного. Квадрієри нічого не збагнули із слів дон Кіхота, а потім один з них згадав, що серед інших наказів про арешти, у нього був і наказ заарештувати нашого рицаря за визволення галерників. Згадавши це, він перевірив прикмети, написані в наказі, і схопив дон Кіхота за комір, пояснивши всім за якої умови. Дон Кіхоту не сподобалось як з ним поводяться, він узяв квадрієра обома руками за горло і намагався задушити. Фернандо розборонив їх. Квадрієр, проте, не заспокоївся і прохав допомогти йому заарештувати злодія. Почувши це, дон Кіхот засміявся і спокійно сказав:

"О, безчесний ви народ, негідний, з своїм убогим та мерзенним розумом! Ви не можете розуміти честь мандрівного рицарства і шанувати навіть тінь його, не то, що присутнього тут рицаря. ...Який невіглас не знає, що мандрівні рицарі не підлягають загальним законам, що їхній закон — в їхньому мечі, їхня сила — у відвазі, їхні правила — власна воля?"

Розділ XXVII

(про славетну пригоду з квадрієрами і про велику лютість нашого доброго рицаря дон Кіхота)

Священик силкувався переконати квадрієрів, що дон Кіхот з'їхав з глузду, як вони бачили з його вчинків, і прохав ідальго не заарештовувати. Спочатку квадрієри відповіли, що судити про божевілля дон Кіхота не їх справа і що вони повинні виконати розпорядження начальства, а потім погодились. Також квадрієри помирили цирульника і Санчо, порадивши їм помінятися сідлами, а попруги та вуздечки залишити без змін. Отже, в корчмі знов запанували мир та спокій. Через два дні друзі дон Кіхота вирішили їхати далі, але вони не знали, яким чином звільнити Доротею й Фернанда від потреби їхати з ідальго до його села. Нарешті, всі спинилися на такому плані. Вони змовилися з селянином, що на той час випадково проїздив мимо корчми, щоб він дав їм свій віз. До цього возу пристосували зроблену з дерев'яних прутів клітку, де міг досить зручно поміститися дон Кіхот.

Тоді Фернандо, квадрієри, корчмар наділи маски й переодяглися в інше вбрання. Вони увійшли в кімнату, в якій спав ідальго, зв'язали йому руки і ноги, внесли в кімнату клітку і посадили туди дон Кіхота. Прокинувшись, дон Кіхот уявив, що це зробили примари зачарованого замку. А коли клітку виносили на подвір'я, цирульник сказав, щоб Рицар Сумного Образу не сумував через ув'язнення.

"Так треба, щоб сталася якомога швидше пригода, на яку тебе зрушила твоя відвага".

І Санчо Пансо хай теж не турбується, бо обіцянки його пана обов'язково будуть виконані. Цирульник наказав зброєносцю іти слідом за відважним і зачарованим паном, бо їм личить скрізь бути в купі.

Почувши таке пророцтво, дон Кіхот заспокоївся і глибоко зітхнув. Він попрохав тільки про те, щоб попередили його чарівника — охоронця про пригоду яка відбулася з ним, а Санчо Панса обіцяв заплатити за послуги, які той робив протягом мандрів рицаря. Санчо Панса з великою пошаною вклонився дон Кіхотові й поцілував руки. Після цього клітку поставили на віз.

Розділ XXVIII

(де оповідається про звичайний спосіб, яким зачаровано дон Кіхота Ламанчского та про інші цікаві події)

Побачивши, що його посаджено в клітку й поставлено на віз, дон Кіхот здивувався, бо у жодній з рицарських книжок він не читав, щоб рицарів возили в клітці. Тим часом Фернандо і Карденіо, щоб Санчо остаточно не догадався про їхні вигадки, вирішили прискорити від'їзд дон Кіхота з корчми. Вони наказали корчмареві сідлати Росінанта й осла, а священик найняв поденно квадрієрів супроводити ідальго аж до села. Карденіо причепив до сідла Росінанта з одного боку щит, а з другого таз і звелів Санчеві сісти на осла та взяти за повід коня. Перед самим від'їздом з корчми вийшли корчмариха, її дочка та Маріторнесі, вдаючи, що плачуть, почали прощатися з дон Кіхотом. Цирульник і священик попрощалися з дон Фернандом та його товаришами та вирушили в дорогу.

Дон Кіхот сидів весь час у клітці з зв'язаними руками, витягнувши ноги, притулившись