Галіція Мідвест - Вирлоок, Галіція Мідвест

Розділ 13. «Срібна Троянда».

— Once upon a time, — рівномірним  глибоким голосом почала свою розповідь Василина, наче начитувала аудіокнигу, — спершись на лікоть і повернувши бліде обличчя до Галі.

— Серйозно? — гмикнула Галя, зручно вмостившись на деревʼяному ліжку та закинувши руки за голову, — ти наче ведуча з ютюб-каналу Книгомандри, — посміхнулася вона.

— Може, коли це все закінчиться, то я справді почну вести свій ютюб канал. В мене є багато моторошних історій, які змусять рухатися волосся на голові й у найсміливіших і найхолоднокровніших, — задумливо сказала Василина, перевернувшись на живіт, — слухай, не перебивай мене, ти ж обіцяла, — вона хитро підморгнула Галі.

Та зітхнула і приготувалася слухати, не вірячи, що Василина здатна говорити правду.

— Я дитина дуже пристрасного кохання, — спокійно і навіть ностальгічно почала Василина свою оповідь, — моя мама, Сара Брага, двадцять пʼять років тому, нестямно закохалася у мого харизматичного татка з  ближньої Упирляндії, красеня Флоріана Фрумоса. Він справляв враження шляхетного джентльмена, знаєш, з тих, хто звикли жінок вражати, даруючи їм  унікальні коштовності, розкішні замки та  завжди оплачувати рахунок у вишуканих ресторанах. Флоріан не гаяв часу і не тягнув кота за хвіст, за два місяці наполегливих упадань за збитою з пантелику матусею, він  їй освідчився у коханні. Мої батьки справили гучне  міжвидове весілля, і переїхали до його маєтку на Сході Упирляндії. Батько походив з дуже заможної, відомої родини вроджених упирів і вже через декілька місяців, його холодний, величний замок заполонив мій дитячий крик. Батечко мене дуже любив, але він швидко охолонув до моєї мами та почав втамовувати своє нестримне бажання нових гострих відчуттів зі своїми численними коханками. Нам він забезпечив неймовірно розкішне життя без своєї присутності — ні як чоловіка, ні, як батька. Моя мама увесь час присвячувала мені. Згодом виявилось, засліплена пристрастю до Флоріана, вона не бажала вірити усім чуткам про його жорстоку та холодну натуру. Знаєш, мама одна з тих жінок, які вірять, що вони своєю любовʼю та терпінням, здатні перетворити досвідченого кровопивцю на лагідне кошеня, — Василина також лягла на спину і закинула руки за голову. Галя уважно її слухала.

— Не знаю, що саме спонукало її, але підозрюю, вона довідалася, що у Південній вежі замку, який займав щонайменше гектар землі з усіма садами та угіддями, Флоріан щомісяця проводив криваві банкети, на яких вишуканими закусками слугували живі істоти з різних світів — русалки, мавки, молоді відьми, феї, ельфійки, — дуже татко любив ласувати повітрулями, — вважав їх вишуканим делікатесом з Землі Предків, — продовжувала свою розповідь Василина, — ти можеш не хвилюватися, тебе б він не обрав. Батечко дуже цінував довершену жіночу красу,

— Я так розумію, що твоя токсичність дісталася тобі в спадок саме від нього? — спитала Галя.

— Шариш, — реготнула Василина, — так ось: Сара раптом вирішила мене вакцинувати від вампіризму потай від Флоріана. Вона знайшла якусь відьму з таємного антиупирського руху і разом вони провели ритуал. В Упирляндіі вже декілька десятків років існує закон, який забороняє споживання живої крові істот. Малозаможним верствам упирського населення було дозволено харчуватися дрібними гризунами, а більш заможні мають членство в елітних банках крові. Татко мало цікавився моїм життям, тому він й не знав, що від крові мене верне, бо вакцина спрацювала.   Сара була дуже ретельною і, щоразу, коли ми мали нечасті спільні трапези, вона майстерно створювала ілюзію моєї кровожерливості, зафарбовуючи мою їжу у кривавий колір. Мій татусь не міг натішитися. Коли мені виповнилося шістнадцять, він вирішив, що прийшов час посвятити мене у родинні таємниці. Флоріан приготував мені розкішний подарунок на день народження, влаштувавши святкове бучне гуляння на мою честь у Південній Вежі. З матірʼю у них вже були дуже погані стосунки на той час і він підлив їй концентрованої настоянки нестиглих зерен маку під час святкової вечері, а опівночі ми вдвох вирушили до Південної Вежі. Татко сказав, що мама дуже втомилася і він не хотів її будити. Ми прибули до урочисто прибраної Вежі, а коли двері відчинилися, я побачила велетенську залу, прикрашену червоними трояндами з величезними гострими колючками — спеціальний сорт. Ці троянди були усюди й батечко мені також вручив персональну троянду — сама квітка була живою, а стовбур та колючки срібними. Як виявилося, у батечка був імунітет до срібла, яким він дуже пишався, тому і створив таємний культ «Срібної троянди». Посеред зали розташувався вбудований білий мармуровий стіл, а на ньому лежала напівпритомна повітруля —  тендітна, з довгим срібним волоссям, накрита білим тонким мереживом. Татко був естетом. Мене підвели до мармурового столу, нас оточили батечкові друзяки-вампіряки та оголосили, що повітруля це мій подарунок на день народження і я маю роздерти її тіло колючками моєї персональної троянди та запросити всіх до святкової трапези з приводу дня мого народження. Татусь вирішив надати мені свою батьківську підтримку і, керуючи моєю рукою, роздер  срібною колючкою шию повітрулі, вціливши в артерію. Її кров грубою цівкою бризнула вгору, а запрошені гості кинулися доїдати нещасну. Я мала намір зомліти, але перед тим вчепилася зубами у руку татка, який щосили тягнув мене до знекровленої безпомічної істоти, тіло якої билося в останніх передсмертних конвульсіях. І тут сталося щось дивне — шкіра на руці татка раптом зашкварчала як. кровʼянка на сковорідці, й він з усієї сили штовхнув мене на землю. Я сильно вдарилася потилицею до камʼяної підлоги й нарешті втратила свідомість.—  Галя підвелася на ліжку і широко розплющеними очима дивилася на Василину, не знаючи, як реагувати на почуте. Та продовжила удавано спокійним голосом.

— Моя мама вже давно підозрювала, що Флоріан організував нелегальну торгівлю істотами. Отруту вона не випила того вечора, а вдала, що міцно заснула, вистежила Флоріана і влаштувала йому свою феєричну появу на місці злочинного бенкету у супроводі місцевого Ангельського відділу з протидії злочинній торгівлі істотами. Згодом виявилось, що матінка вже давно готувалася покинути мого татка, але ніяк не наважувалася, через мене, адже дитині потрібен батько, навіть, якщо він упир і покидьок. Деколи мамі вдавалося навідатися до Землі Предків, у своє рідне місто, де вона могла трохи втамувати свій сум. Вона любила прогулюватися Личаківським кладовищем у тиші; сум настільки її поглинув, що його тонкі вібрації привабили  одного Ангела, душу якого також жувала журбою екзистенційна криза середнього ангельського віку. Їх шляхи перетнулися біля могильної плити одного співака з Землі Предків, як виявилось обидвоє були великими прихильниками рок-н-ролу, — Василина раптово замовкла, — Галя  не зводила з неї очей. У темряві їй видалося, що Василина посміхнулася.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍