Коля Козак - Карта осінніх пригод, Коля Козак

**Глава 17: Скарб**

Після знахідки в печері Мирон і Соломія вирішили продовжити свій шлях, тримаючи в руках амулет і скриньку з монетами. Вони відчували, що їхня пригода наближається до кульмінації, і кожен крок приводив їх ближче до розгадки.

— Ти думаєш, цей амулет може бути ключем до скарбу? — запитала Соломія, розглядаючи блискучий півмісяць у своїй долоні.

— Може бути, — відповів Мирон. — Але нам потрібно знайти місце, де він може знадобитися. Мапа вказує, що ми вже близько.

Вони йшли вперед, уважно стежачи за мапою. Ліс став ще густішим, а дерева — вищими. Повітря було наповнене ароматом хвої і землі, але вони відчували, що щось у цьому лісі було не так. Щось таємниче і навіть трохи загрозливе.

— Дивись, ось щось, — сказав Мирон, зупиняючись.

Перед ними була невелика поляна, посеред якої стояв великий камінь. На ньому був вирізаний той самий символ півмісяця, який вони знайшли на амулеті.

— Це може бути місце, — сказала Соломія, підходячи ближче. — Але що нам робити?

— Може, треба покласти амулет сюди, — запропонував Мирон.

Вони обережно поклали амулет на камінь, і раптом щось сталося. Камінь почав рухатися, відкриваючи вхід у підземний тунель.

— Неймовірно! — вигукнула Соломія. — Це справжній скарб!

Вони увімкнули ліхтарики і увійшли всередину. Тунель був вузьким і темним, але вони відчували, що щось важливе може бути тут. Через кілька хвилин вони вийшли до великої кімнати, яка була сповнена скарбами: золоті монети, дорогоцінні камені, старі мечі і щити.

— Це... це справжній скарб, — прошепотів Мирон, дивлячись навколо.

— Так, — відповіла Соломія. — Але хто його тут залишив?

Вони почали обшукувати кімнату, знаходячи все нові і нові речі. Але раптом їхній погляд зупинився на чомусь незвичайному: на стіні був вирізаний напис, який вони не могли розшифрувати.

— Це може бути ключем до розгадки, — сказав Мирон. — Але нам потрібно знайти того, хто може допомогти нам зрозуміти це.

— Може, це старий мисливець, якого ми зустріли раніше? — запропонувала Соломія.

— Може бути, — відповів Мирон. — Але спершу нам треба вибратися звідси.

Вони взяли кілька речей зі скарбів і вийшли з тунелю. Камінь закрився за ними, і вони відчували, що їхня пригода ще далека від завершення. Але зараз вони знали, що їхні зусилля були не даремними.

— Давай повернемося додому, — запропонував Мирон. — Ми повинні розповісти батькам про те, що знайшли.

— Так, — погодилася Соломія. — Але ми повернемося сюди. Це лише початок нашої пригоди.

Вони вийшли з лісу, тримаючи в руках свої знахідки. Ліс навколо них був сповнений таємниць, і вони відчували, що їхня пригода стає все небезпечнішою. Але вони знали, що повинні йти далі. Хрестик на мапі був уже недалеко, і вони не могли зупинитися зараз.