Марк Хаддон - Загадковий нічний інцидент із собакою, Марк Хаддон

В оповіданні є уривки, які мені не подобаються. Один з уривків — це старовинна згортка, оскільки її написано старою мовою, яку важко зрозуміти, наприклад:

«Тож нехай ця історія навчить вас не страхатися виплодів минулого, але натомість бути недріманними в майбутньому, аби не збудити собі на смерть хибні пристрасті, від яких наш рід зазнав таких страждань».

А інколи сер Артур Конан Дойл (автор цього оповідання) описує людей таким чином:

«Було щось трохи недоладне в цьому обличчі, якась зашкарублість у виразі, якась твердість, можливо, в очах, якась слабкість у вигині губ, що псувало цю досконалу красу».

Я не знаю, що означає «твердість, можливо, в очах», і мене не цікавлять обличчя.

Але інколи мені подобається зустрічати невідомі слова, оскільки тоді їх можна знайти в словнику, наприклад «стромовина» (це круте урвище) або «кичера» (гора з голою вершиною).

Мені подобається «Собака Баскервілів», тому що це детективна історія, у якій є справжні підказки й такі, що можуть завести в Глухий Кут.

Ось кілька справжніх підказок:

1. У сера Генрі Баскервіля зникають обидва черевики, коли він зупиняється в одному з готелів Лондона. Це означає, що хтось хоче дати їх Собаці Баскервілів, аби він запам’ятав запах, наче мисливський собака-слідопит, і зміг напасти на сера Генрі. Це означає, що Собака Баскервілів — не надприродна істота, а звичайний пес.

2. Степлтон єдиний, хто знає безпечні стежки в Ґрімпенській трясовині, і він радить Ватсону триматися звідти подалі заради власної безпеки. Це означає, що він щось переховує в Ґрімпенській трясовині й не хоче, аби це хтось побачив.

3. Місіс Степлтон каже Доктору Ватсону «негайно повертатися до Лондона». Оскільки вона гадає, що Доктор Ватсон — це сер Генрі Баскервіль, і вона знає, що її чоловік хоче його вбити.

А ось кілька підказок, які можуть завести в Глухий Кут:

1. У Лондоні за Шерлоком Голмсом і Ватсоном стежить чорнобородий чоловік в екіпажі. Тому можна вирішити, що цей чоловік — Беррімор, доглядач маєтку Баскервілів, оскільки він єдиний, хто має чорну бороду. Але насправді за ними стежить Степлтон, який почепив накладну бороду.

2. Селден, убивця з Неттін-Гілла. Це чоловік, який втік з тюрми неподалік, і його шукають у болотах, і через це можна вирішити, що він якось пов’язаний із цією історією, але він із нею ніяк не пов’язаний.

3. Чоловік на Кичері. Це силует чоловіка, який Доктор Ватсон бачить якось уночі на болотах, але не пізнає його, а через це можна вирішити, що то був убивця. Але то був Шерлок Голмс, який потайки приїхав до Девона.

Також мені подобається «Собака Баскервілів», оскільки мені подобається Шерлок Голмс, і я гадаю, що якби я став справжнім детективом, то був би саме таким, як він. Він дуже розумний, розгадує таємниці й каже:

«У світі повно очевидних речей, на які ніхто й ніколи не звертає уваги».

Але він звертає на них увагу, і я також. А ще в тій книжці сказано:

«Шерлок Голмс мав просто неймовірну здібність абстрагувати свій розум за потребою».

І це також дуже схоже на мене, оскільки коли я насправді чимось захоплююсь, наприклад математикою або книжками про місії «Аполлон» чи великих білих акул, то я не помічаю нічого навколо себе і Батько може кликати мене до вечері, а я його не чую. Саме тому я так добре граю в шахи, оскільки я абстрагую свій розум за потребою і зосереджуюсь на гральній дошці, а згодом інша людина, із якою я граю, припиняє зосереджуватися й починає чухати носа або дивитися у вікно, і тоді вона робить помилку, а я виграю.

Ось що Доктор Ватсон говорить про Шерлока Голмса:

«…його розум… був зайнятий прагненням створити картину, у яку б укладалися всі ці дивні і на перший погляд не пов’язані між собою епізоди».

І саме це я намагаюся зробити за допомогою своєї книжки.

Шерлок Голмс також не вірить у надприродне, як-то: у Бога, казки, Собак із Пекла й прокляття, оскільки це все дурниці.

Я завершу цей розділ двома цікавими фактами про Шерлока Голмса.

1. В оповіданнях про Шерлока Голмса, які написав сер Артур Конан Дойл, Шерлок Голмс ніколи не носив мисливської шапочки, яка постійно на ньому в коміксах і фільмах. Мисливську шапочку вигадав чоловік на ім’я Сидні Педжет, який намалював ілюстрації до тих оповідань.

2. В оповіданнях про Шерлока Голмса, які написав сер Артур Конан Дойл, Шерлок Голмс ніколи не каже «Елементарно, мій любий Ватсон». Він так каже тільки в теле- й кінофільмах.

109

Того вечора я трохи пописав свою книжку, а наступного ранку взяв її з собою до школи, щоби Шивон змогла її почитати й сказати, чи я не наробив орфографічних та граматичних помилок.

Шивон прочитала книжку під час уранішньої перерви, коли вона, як завжди, сиділа з іншими викладачами в кутку ігрового майданчика за чашкою кави. Після вранішньої перерви вона прийшла, сіла біля мене й сказала, що вона прочитала уривок, у якому йшлося про мою розмову з місіс Александер.

— Ти розповів про це батькові? — спитала вона.

— Ні, — відповів я.

— Ти збираєшся розповісти про це батькові? — спитала вона.

— Ні, — відповів я.

— Добре. Як на мене, Крістофере, так буде краще, — погодилася вона, а потім додала: — Ти засмутився, коли дізнався про це?

— Дізнався про що? — спитав я.

— Ти засмутився, коли дізнався, що в твоєї мами й містера Шиєрса був роман? — пояснила вона.

— Ні, — відповів я.

— Ти не брешеш, Крістофере? — спитала вона.

— Я ніколи не брешу, — відповів я.

— Я знаю, Крістофере. Просто інколи нас щось засмучує, але ми не хочемо говорити іншим людям, що нас це засмучує. Нам хочеться тримати це в таємниці. А інколи нам буває сумно, але насправді ми не усвідомлюємо, що нам сумно. Тому й кажемо, що все гаразд. Але насправді це не так, — сказала вона.

— Я не засмутився, — повторив я.

— Якщо тобі стане через це сумно, то я хочу, аби ти пам’ятав, що завжди можеш прийти до мене й поговорити про це. Я гадаю, якщо ти зі мною поговориш, тобі може стати легше. А якщо тобі не буде сумно і ти все одно захочеш зі мною поговорити, то також приходь. Ти зрозумів? — спитала вона.

— Зрозумів, — відповів я.

— Добре, — сказала вона.

— Але я не засмутився. Оскільки Мати померла. І оскільки містер Шиєрс більше тут не живе. Тож я би засмучувався через те, чого не існує. А це дурниці.

Протягом