Angel Ver - Обіцяна душа, Angel Ver

- Ні. - тихий шепіт над вухом змусив мене відскочити зазад, і потрапити в тенета Його обіймів. 

- Вибач. - вибачилася я , і спробувала відійти назад, але Його міцні обійми продовжили підтримувати мене. 

- Я так і планував маленька Лі. Ти в моїх обіймах. - відповів Танатос затягуючи мене в вир своєї темної безодні очей. - Так і знав що ти не втримаєшся і нишпоритимеш по моєму кабінеті. - посміхаючись додав Він.

- Ти ж залишив мене тут саму. На що ти взагалі розраховував. Бачиш яка ситуація. Жіноча цікавість погубить це світ. - посміхаючись відповіла я.

- Знайшла щось цікаве? - хижо посміхнувся Він одними лише зубами.

- Ні.- відповіла я.

- А я прийшов по програне бажання. - сказав Він.

- Яке бажання? - нерозуміючи закліпала я.

Він вп’явся в мої губи з вимогливим поцілунком. Це було неочікувано. Він мучив мої губи доки я не здалася, і не відповіла на нього.

Це був мій вже другий поцілунок.

- Я знаю. - тихо шепотів він, після того як відірвався від моїх вуст.