Лія Серебро - День падіння з висоти., Лія Серебро

12

- Що ти робиш? - грайливо запитала я, коли він завів мої руки за спину.

     Він зробив це незграбно і мені було боляче.

-Ти сьогодні була поганою дівчинкою. Зіпсувала мій настрій... Хочу тебе покарати.

 - Що значить покарати? - уже більш серйозно перепитала я.

-Тобі сподобається. Не хвилюйся. - зосереджено відповів він.

-Моні вже не подобається. Мені боляче. Послаб хватку!

-Біль - невід'ємна частина задоволення. Тебе коли-небудь карали?

-Мама в дитинстві ременем лупила. - розгублено відповіла я.

  Його губи розтягнулися в хтивій усмішці.

-Я не це мав на увазі...

-Що ти задумав?

  Я не помітила звідки, але начебто з повітря він дістав наручники і спритно закріпив їх на моїх руках.

-Збудливо... - підмітила я, передчуваючи незвичайні інтимні задоволення.

   Олександр мотузкою зв'язав мені щиколотки і вставив кляп у рот.

Робив він це все спритно, немов фокусник. Через кілька хвилин я була знерухомлена по руках і ногах і до того ж ще й із заткнутим ротом. Оголена і беззахисна. Без права голосу і права подати якийсь знак, якщо він почне перегинати палицю або захопиться задуманим.

   Але він саме так і планував. Задовольнити всі свої сексуальні потреби зі мною таким чином, щоб у відповідь я тільки могла лише пискнути або видавати стогони, які він розцінював, як стогони від задоволення.

  З боку це виглядало і справді як пікантні любовні втіхи в певному напрямку. Але мені було боляче, не приємно, я не могла дочекатися тієї хвилини, коли все закінчитися, нарешті. Терпляче обливалася сльозами від болю і не могла повідомити йому про це. Він не зупинявся. Він мстився мені. За що? Одному богу відомо. Він зганяв усю агресію на моєму беззахисному тілі.

 Нарешті він закінчив і витягнув кляп із мого рота.

-Скотина! - задихаючись випалила я. - Розв'яжи мене!

-Рано ще! Ти не до кінця засвоїла покарання. Мабуть, я продовжу свої тортури.

-Я засвоїла! Не треба більше! Мені боляче! Саша! - злякано і знесилено спробувала я закричати, але голос був слабкий.

-Хіба тобі не сподобалося?

  Я стала перекидатися на ліжку, намагаючись хоча б послабити, а то й позбутися мотузки на ногах.

-Тілесний біль робить нас ближчими до Бога... А біль, що межує із сексуальним задоволенням, робить наш дух міцнішим і відкриває раніше незвідані нам грані буття...

  Він розмірено говорив і погладжував моє тіло теплою долонею, впиваючись моєю беззахисністю.

-Яке в біса задоволення!? - набравши повні легені повітря, нарешті впевнено вигукнула я. - Ти ж знущався наді мною пів години!

-А тепер... Тепер та сама вишенька на торті... - спокусливо прошепотів він.

-На біса мені твої вишеньки!? Розв'яжи мене! Не треба більше нічого! Досить на сьогодні! Збоченець!

  Я звивалася на ліжку, а наручники ще болючіше впивалися в руки.

-Розслабся... Просто розслабся! Чуєш? - з упором повторив він.

  Виходу немає. Я послухалася його і перестала звиватися, немов вугор на гарячій сковороді.

-Хороша дівчинка... - і, не відводячи від мене погляду, він почав розстібати кайданки на мені, вивільнивши руки і ласкаво погладжуючи садна від слідів на них.

  Я зітхнула з полегшенням і подалася вперед, щоб розв'язати собі ноги. Але в нього були інші плани. Ніжно торкаючись до мене і заціловуючи кожен сантиметр мого тіла, Олександр знову завів мої руки за голову і прикував мене до спинки ліжка.

-Довірся мені... - шепотів він, пестячи моє змучене тіло.

   Розв'язавши ноги, він плавно увійшов у мене і знову оволодів мною. Тільки цього разу секс був повільним, ніжним і попри отримані пошкодження та садна під час попереднього статевого акту, мені справді дуже сподобалося.

-Ти б міг попередити мене про свої садистські нахили? - віддихавшись, цілком серйозно запитала я.

-Ефект несподіванки, люба...

 

-Це й справді покарання? За що ти карав?

-Провчив тебе, дитинко...

-За те, що я просила залишити ключі і вийти на вулицю? За те що сиджу під замком і обслуговую тебе? Така твоя вдячність?

-Це ти мені маєш бути вдячна...

-Ну й діла! - дивувалася я, оглядаючи сліди від його покарання.

    Він обійняв мене і міцно притиснув до грудей. Гладив по волоссю і втішав немов маленьку дівчинку.

-Я такий щасливий, що ти в мене є...

-Ти щасливий, але чомусь відмовляєшся робити і мене щасливою...

-Мені дуже важко слухати від тебе такі слова...

-Чому? Я ж права, намагаюся тут достукатися до тебе, але ти вперто стоїш на своєму.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍