Стіг Ларсон - Дівчина, що гралася з вогнем

завжди повинна ховатися на глибині і не маячити на поверхні. Але невже ти справді не зрозуміла, хто такий Рональд Нідерман?

Лісбет мовчала. Вона не відразу зрозуміла, на що він натякає.

— Він — твій брат, — сказав Залаченко.

— Ні! — видихнула Лісбет.

Залаченко знову засміявся. Але ствол пістолета був як і раніше загрозливо спрямований на неї.

— Принаймні, зведений брат, — уточнив Залаченко. — З’явився на світ в результаті того, що, виконуючи завдання в Німеччині, я одного разу дозволив собі розважитись. І коли мене не стане, він продовжить нашу сімейну справу.

— А він знає, що я його зведена сестра?

— Звісно, знає. Але якщо ти думаєш, що можеш зіграти на його родинних почуттях, я раджу тобі краще про це забути. Його сім’я — це я. Ти для нього тільки далекий відгук. До речі, можу тобі повідомити, що він не єдиний твій родич. У тебе крім нього є ще як мінімум четверо братів і три сестри в різних країнах. Один з цих братів — цілковитий ідіот, зате другий непогано вдався. Він керує талліннським відділенням нашого підприємства. Але Рональд — єдиний, хто по-справжньому успадкував мої здібності.

— Як я розумію, мої сестри не беруть участі у сімейному підприємстві.

Залаченко подивився на неї здивовано.

— Залаченко! Ти просто звичайна сволота, що ненавидить жінок. Чому ви вбили Б’юрмана?

— Б’юрман був дурень. Він не повірив своїм очам, виявивши, що ти моя дочка. Адже він був одним з небагатьох у цій країні, хто знав про моє минуле. Признатися, я трохи похвилювався, коли він раптом зв’язався зі мною, але потім усе закінчилось якнайкращим чином. Він помер, і провина лягла на тебе.

— Але чому ви його застрелили? — повторила Лісбет.

— Узагалі-то це не було заплановано. Я думав, що наша співпраця благополучно триватиме ще багато років. Мати знайомство в Службі безпеки — це завжди непогано, хоч би навіть і з дурнем. Але той журналіст з Енскеда якимось чином дізнався про його зв’язки зі мною і зателефонував якраз у той момент, коли Рональд був у нього в квартирі. Б’юрман запанікував і вийшов з-під контролю. Рональду довелося експромтом приймати рішення. І він вчинив дуже правильно.

У Лісбет похололо на серці, коли батько підтвердив те, про що вона вже й сама здогадалася. Даґ Свенссон намацав якийсь зв’язок. Вона проговорила тоді з Даґом і Міа понад годину. Міа їй відразу сподобалась, до Даґа вона поставилася прохолодніше. На лихо, він дуже нагадував їй Мікаеля Блумквіста — непоправний ідеаліст, що думає, ніби він може переробити світ своїми книжками! Але вона повірила в щирість його намірів.

Загалом і в цілому похід до Даґа й Міа виявився марною тратою часу. Вони не могли підказати їй, де потрібно шукати Залаченка. Даґові Свенссону траплялось його ім’я, і він почав копати в цьому напрямі, але не знав, що це за особа.

Зате вона сама припустилася під час своїх відвідин фатальної помилки.

Вона знала, що між Б’юрманом і Залаченком повинен існувати якийсь зв’язок, тому стала запитувати про Б’юрмана, намагаючись з’ясувати, чи не траплялося випадково Даґові Свенссону де-небудь це ім’я. Даґ з ним не здибувався, але в нього було чудове чуття. Він відразу звернув увагу на це ім’я і став діставати її розпитами.

Хоча Лісбет мало що повідомила Даґові Свенссону про Б’юрмана, той миттєво зрозумів, що Б’юрман — один з дійових осіб цієї драми. Він також зметикував, що володіє потрібною їй інформацією. Вони домовилися зустрітися ще раз після свят і обговорити всі питання. Потім Лісбет Саландер поїхала додому і лягла спати. Прокинувшись вранці, вона дізналася з новин, що в одній квартирі в районі Енскеда вночі були вбиті двоє людей.

Даґові Свенссону вона відкрила тільки одну корисну річ — повідомила йому ім’я Нільса Б’юрмана. А Даґ, мабуть, зняв слухавку і зателефонував Б’юрманові, щойно вона вийшла з квартири.

Сполучною ланкою стала вона сама. Якби вона не прийшла до Даґа Свенссона, вони з Міа залишилися б живі.

Залаченко засміявся:

— Ти не уявляєш собі, як ми здивувалися, коли поліція почала шукати тебе у зв’язку з убивством.

Лісбет закусила губу. Залаченко подивився на неї пильно.

— Як ти мене відшукала? — спитав він.

Вона знизала плечима.

— Лісбет! Рональд повернеться дуже скоро. Я можу сказати йому, щоб він переламав тобі всі кістки і добився відповіді. Ну ж бо позбав нас від цієї праці!

— Поштова скринька. Я знайшла Нідерманів автомобіль, узятий із салону, і дочекалася, коли та людина з’явилася виймати пошту.

— Ага! От як просто, виявляється! Спасибі. Я це візьму на замітку.

Лісбет трохи подумала. Дуло пістолета так само було спрямоване їй у груди.

— Скажи, ти справді сподіваєшся, що і цього разу якось пронесе? — спитала Лісбет. — Ти наробив дуже багато помилок, поліція тебе вирахує.

— Я знаю, — відповів її татусик. — Учора зателефонував Бйорк і сказав, що один журналіст з «Міленіуму» рознюхав усю історію, і тепер це вже тільки питання часу. Можливо, нам доведеться щось організувати щодо журналіста.

— Набереться довгий список, — сказала Лісбет. — Мікаель Блумквіст, і головний редактор Еріка Берґер, і секретар редакції, і кілька службовців, і це ще тільки «Міленіум». Окрім них у тебе буде ще Драґан Арманський і кілька службовців «Мілтон сек’юриті». Потім ще Бубланськи та інші поліцейські із слідчої групи. Скільки ж людей тобі треба буде вбити, щоб замести сліди? Тебе вирахують.

Залаченко знову засміявся:

— Ну й що! Я ні в кого не стріляв, і проти мене немає ніяких технічних доказів. Нехай вираховують на здоров’я, кого хочуть. Повір мені: у цьому будинку вони можуть проводити скільки завгодно обшуків, але не знайдуть анічого такого, що могло б пов’язати мене хоч з якою б злочинною діяльністю. У дурдом тебе засадив не я, а Служба безпеки, і навряд чи вони доб’ються того, щоб їм там виклали всі документи до єдиного.

— Нідерман! — нагадала Лісбет.

— Уже завтра вдосвіта Рональд поїде у відпустку за кордон і побуде там, доки все затихне.

Залаченко торжествуюче подивився на Лісбет:

— Ти все одно залишишся головною підозрюваною в убивстві. Тож якщо ти зникнеш, це для всіх буде найзручнішим виходом.

Минуло вже хвилин п’ятдесят, коли нарешті повернувся Нідерман. Цього разу він був у чоботях.

Лісбет Саландер крадькома придивилася до людини, яка, за словами її батька, доводилася їй зведеним братом, але не зауважила в ньому ані найменшої схожості із собою. Навпаки, він був її цілковитою протилежністю. До того ж у неї з’явилося чітке відчуття, що з Рональдом Нідерманом щось негаразд. Його