Ляна Аракелян - Руда магія і повна торба пригод, Ляна Аракелян

– І ніяких «але»!

– Я нікому не дозволю влаштовувати свавілля! Зовсім з глузду з’їхали!

Некромант, не прощаючись, вийшов і грюкнув дверима.

– Альгін, Шрам має рацію. Ігри Ютари зайшли занадто далеко.

– Я поговорю...

– Досить! – різко обірвав його Гера. – Ти вже розмовляв із цією скаженою! І в результаті вона все перекрутила, звинувачуючи всіх і вся в тому, що її, бачте, провокують! А вона вся зефірно-повітряна! І ні при чому!

– Ти нічого не знаєш!.. – знову завів свою пісню Альгін.

– І знати не хочу! Вона поводиться як навіжена малолітня дівчинка, якій усе дозволено! Іди, розмовляй! Я більше не буду спостерігати! Вона мало не вбила Руту! Хоча прекрасно розуміла, що робить!

Альгін знітився, увібрав голову в плечі й вийшов з кімнати. Кхибра глянула на купу цукеркових обгорток.

– Лік, у тебе вуха не злипнуться від такої кількості солодкого?

– Ні, – усміхнувся ельф.

– Хоч би одну залишив!

Я скосила очі на узголів’я – там лежали три цукерки.

– Кхибро, бери, тут три штуки залишилися. Нам якраз вистачить.

Ми зашаруділи обгортками і відкусили по шматочку.

– Блаженство, – видихнула Кхибра і сіла на своє ліжко.

– То що ти там розкопав, Ліку? – навіть після зняття прокляття цікавість не полишала мене.

– Нічого. Це Раартанель дещо розповів.

– І ми по слову будемо з тебе вивуджувати?

– З нами немає Альгіна. Без нього я нічого не буду говорити, – спокійно відповів ельф. – Так, те, що трапилося, сумно. Але ми – команда.

Як не дивно, правда на його боці.

– Тоді ми лягаємо спати, – позіхнула Кхибра. – Зберемося завтра. Ліку, фантики забери. Я сьогодні тільки прибрала.

– Без проблем.

Ельф згріб у кульок обгортки.

– Зачекай, – зупинив його Герман. – Що з документом? Ти його повернув?

Ельф знітився.

– Зрозуміло. І далі що?

– Чесне ельфійське, я його завтра ж віддам Тану! – рвучко сказав Лікраніель.

– Ловлю на слові, – у голосі Германа ні тіні іронії.

– Усім добраніч і до завтра, – Лік вийшов, тихенько причинивши за собою двері.

Кхибра пішла до вбиральні. А Герман пригорнув мою пухнасту голову до себе.

– Якби ти знала, як я злякався!.. Я не пробачу Ю цієї витівки. Вона відповість за все!

– Геро, я... Я бачила Аргіну, а поруч із нею була моя мама. Моя справжня мама!.. Уявляєш?

– Ще б пак! Коли професор Вікк зайшов до нас у кімнату, ти майже не дихала. Я пробував сплести одне з цілительських заклинань, але нічого не вийшло. Шрам відкинув мене як кошеня і тут я на власні очі побачив його силу. З тебе стікали чорні струмочки. Ти була такою блідою, що веснянки здавалися неймовірно яскравими... До речі, браслет... він лопнув, а перлина перетворилася на пісок. Після того як Грондер Вікк стягнув прокляття, то одразу ж навісив цілющий кокон. Я благав усіх богів, щоб вони не забирали тебе.

– Германе...

Я притулилася до нього щокою і заплющила очі.

З ванної вийшла Кхибра.

– На добраніч!

Гера поцілував мене в лоб і пішов.

Тролиця погасила світло і вляглася. Муфт приніс мені нову ковдру, поки я лежала непритомна. У лихоманці свою ковдру я залила відваром.

– Як думаєш, чому Ю на тебе так розлютилася? – запитала Кхибра.

– Якби ж я знала...

– Зате я здогадуюся, – сказала тролиця з виглядом знавця. – Раніше вона зустрічалася з Богрісом. А потім накинула оком на Германа. І навіть намагалася закрутити з ним роман. А він обрав тебе, а не цю ідеальну ляльку.

– Звідки ти знаєш?

– Дівчата на кухні розповіли. Вони поруч з віраною живуть. А гуртожиток – це життя на виду.

– Ти хочеш сказати, що це та велика таємниця, яку присягнувся нікому не розповідати Альгін?

– Дівчата, якби все було так просто, то ніхто б прокльонами не розкидався. Тут щось інше, – сонно пробурмотів клоп.

– Шафран має рацію, – задумливо сказала я.

Ми помовчали.

– Навіщо концентрат купила?

Усередині все обірвалося.

– Як ти дізналася?

– Хотіла вкрити шубою, коли тебе морозило, а в кишені – знайомий флакон. Я її і повісила назад. Благо Герка сказав, що шуба не допоможе. То навіщо тобі він?

– Не знаю, – чесно зізналася я. – Відчуваю, що так треба.

– Я не хочу бачити, як ти будеш варити зілля на колінцях, коли хтось попаде у халепу. Ти можеш не встигнути, хоч це ти розумієш?