Мішель Монтень - Проби

у своєму буттєвому обертанні. У своїй неозорій буттєвій стереометрії. Перші великі «проби» європейського людинознавства! Наступний великий мисленник людини і її «долі» — це вже Шекспір, гіпотетичний читач «Проб» (із приводу цього питання створена ціла література).

Така от мета оповідної «акумуляції» у «Пробах». Колисанка там фактично довкола людини, суспільної і позасуспільної; «політичної» і визивно аполітичної; войовничої і сповненої відрази до всього мілітарного; лояльної до панівних інститутів і рішуче з ними не згодної. Автентичний філософський портрет «феномена людини». Людини «всякої» — і людини родової.

Людини такої, як вона є, а не тієї, яку безпечно вимріяли гуманісти перших генерацій. А чи людини в уявленнях їхніх опонентів, ортодоксальних до сокири католиків. Або в риториці опонентів тих католиків. Що їхня «єретична» кров змішалася з водою у Сені. І які, зрештою, і самі вміли її випускати із чужих вен і артерій…

«Проби», отже, постають як очевидний стереометричний коректив до елементарного одновимірного портрета людини.

Отже, у «Пробах» триває, продовжується і поглиблюється відкриття людини. Її неелементарність осмислюється тисячократ, засвідчується Монтенем у тих чи тих екзистенційних мізансценах.

І організується тут у певну цілісність. Передовсім під знаком свободи.

Ні, не лише політичної чи, тим більше, релігійної, а — свободи доекзистенційної, буттєвої.

Вже сам ніби хаос Монтеневої розповіді модельно постає точним сколком із цієї свободи. Той ситуативний огром у самій людині і довкола людини, що його подають-малюють «Проби», вони, зрештою, доводили, що людина — буттєво відкрита істина.

Відкрита злому і доброму; відкрита всім вітрам великої історії і довколишнього середовища; відкрита великому і ницому монтенівська анотація поданих ним людських «проб». Людина — свобідна…

В очевидному зв'язку зі свободою індивідуального людського перебування у світі Монтень капітально ставить питання — про місце цього існування у великих масових рухах і спазмах історії. І тих, які спрямовані на руйнацію сучасності, як, навпаки, і тих, які прагнуть її консервації, навічного затвердіння.

…Тут автор «Проб» виявився просто-таки абсолютним прогностом майбутнього-нашого-часу. Ніби аж розщепленого нині поміж різними руйнаціями і консерваціями.

Якщо людина у такому високому ступені свобідна, то як же її можна, без того чи того колосального ризику, перетворити на відчужений інструмент для того чи того масового дійства? Ризик і для людини, і для того дійства.

Стоси літератури довкола нейтралітету Монтеня часів громадянсько-релігійних чвар. Нейтралітет, поєднаний з його, Монтеня, аж демонстративною, але стриманою католицькою лояльністю. Що ж, Монтеня важко, а власне неможливо, уявити ні «революціонером», ані «реакціонером».

Людина, «відкрита» ним, виявилася настільки складною і такою багатовимірною, що будь-яка інтенсивна, а особливо хижацька її експлуатація обов'язково зруйнує і людину, і, зрештою, самого експлуататора. Монтень демонструє цю першоістину «умов людського існування» на міріадах його прикладів.

Ми живемо у світі, який ось уже понад століття явочним порядком, метафорично кажучи, полемізує з Монтенем. Запрягаючи людей у ярма всіх можливих конфігурацій. Міріади ж форм і жанрів біжучого відчуження! «Стояла тиха Варфоломіївська ніч», — як сказав один дотепник про це століття. Тільки не така вже вона й тиха, час від часу сповнюючи своє пекло стогоном і криками…

Але ж, сказати б, Монтеневі «Проби» полемізують із цим світом. І чим би він був — без Монтеня?

Р.S. Заувага до перекладу. «Аквітанський» провінціал, з батькової волі, виростав латиномовним. А тому до самого краю своєї дивовижної лінгвістичної інтуїції занурився у мовні стихії, де вирували поруч — «старофранцузька», «середньофранцузька» і «новофранцузька». І все це у поєднанні з парадоксальним «синтаксисом» самого Монтеневого думання. Діалектика до того ж зустрілася з діалектами.

Так і постала та дивовижна проза, де поєднується зовсім «старе» і зовсім «нове», писемне йусне, паризький діалект і діалекти місцеві, відгомін щонайвитонченішої латини і арготизми. А до того ж іще й безліч «професіоналізмів».

Наш видатний перекладач, Анатоль Перепадя, віднайшов, використавши безмежні мовні вітчизняні ресурси, від архаїки до сучасності, дивовижно точний український еквівалент Монтеня.

Давньоукраїнська тут знову входить у живий обіг…

«Проби» стали абсолютною подією в історії французької літератури, а їхній український переклад — в історії літератури української.

Вадим Скуратівський

Глосарій перекладача

Абстиненція — здержливість у житті.

Адорація — поклоніння.

Адорувати — поклонятися.

Алярм — тривога.

Амбасадор — посол.

Антимонії — церемонії.

Апофтегма — афоризм, приказка.

Атени — Афіни.

Атенці — афіняни.

Базгранина — тарабарщина, ляпанина.

Базграти — капарити, робити недбало.

Бакалярство — учене педантство.

Баніта, банітований — вигнанець.

Баніція — вигнання.

Батькувати — лаяти.

Бахур — розпусник.

Бахурство — розпуста.

Бебехи — манатки.

Безголов'я — лихо, біда.

Безецний — непристойний.

Безклепкий — безголовий.

Безуман — божевільний.

Безрідник — людина без роду-племені.

Безцільний — безсоромний.

Берло — жезло.

Бецман, палюх, дужак, палюга — великий палець.

Біла челядь — прекрасна стать.

Біскуп — єпископ.

Блуд, заблуд — помилка.

Бомбастичний — пишномовний.

Борзий — швидкий.

Борте — скорше, радше.

Брехню завдавати кому — піймати на брехні, виводити на чисту воду.

Бронь — зброя.

Бурмиструвати — панувати.

Ванькир(чик) — підсобка, задня кімната.

Вгоноблення — вдоволення.

Взоруватися — наслідувати.

Вибади — вигадки.

Вивалишити — оскопити.

Визути з чого — розчарувати.

Вилонитися — показатися, появитися.

Вимовний — виразний, переконливий.

Винозорий — зіркий.

Виплигаси — танці з колінцями.

Виправа — похід.

Вирва — яма від вибуху.

Висвідчити — виказати, донести.

Висіканка — побиття, побій.

Вискіпати — відкопати, відшукати.

Виспа — острів.

Виталище — осідок, оселя.

Вичин — чин, учинок.

Вівсяник — кінь.

Відгетькатися — зректися.

Відособлений — відірваний.

Відрочити — відкласти.

Відтрутити — відштовхнути.

Вклепатися — сплутати, помилитися.

Вмалятися — зменшуватися, маліти.

Водопілля — повінь.

Вожай — ватаг.

Ворохобня — розрухи, змова.

Ворушкий — рухливий, жвавий.

Всесила — велика сила.

Всититися — насититися.

Втори — сфінктер, круглий м'яз, що замикає відхідник.

Галабурдник — гульвіса.

Галакання — вигуки, крик.

Гарач — могорич, викуп.

Гашечка — змійка.

Герць — поєдинок.

Гидомирний — гидкий.

Гиль-гуси — вигадки.

Глибка — цюпа, темниця.

Гойний — щедрий.

Голінний — здібний.

Гонори — честь, вияви пошани.

Горловий — що заслуговує страти (на горло)

Горнець — горнятко.

Горожанський — громадянський.

Гостинець — шлях, бита дорога.

Гоститель — гостинний господар.

Гречисько — грек.

Гризота — мука, прикрість.

Груднятко — грудне дитинча.

Грузи — уламки, руїни.

Ганджа — вада.

Гзимс — карниз.

Ґрасувати — лютувати, ширитися.

Давезний — старовинний.

Двигати — носити щось важке.

Дворак — придворник, дворець.

Державець