Анна Стоун - Мідь та Золото, Анна Стоун

- Я теж це відчула. Моя сила поряд з тим медальйоном почала поводити себе дивно. Неначе вона їй була знайома. Сподіваюся Гордієві карателі не мають темні копії наших сил.

До них під’їхали двоє вершників, щоб повідомити, що вони повинні від’їхати на безпечну відстань.

- Ваші здібності для нас дуже цінні. Ми не можемо ризикувати життям кожної з вас. – чоловіки посміхнулися у вуса, перезирнувшись. – Залиште це нам.

- Авжеж. – Алексис відповіла посмішкою. – Натовчіть пику тим імперським солдатам. Ми спробуємо зламати їх ментальні щити.