Філіп Джордж Зімбардо - ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло

дуже схожі до тих, з Абу-Ґрейб. Через цю подібність вони вирішили їх спалити. Дослівно цитую їхні слова - Вони [військові з Абу-Ґрейб] отримали неприємності за ті ж речі, які нам казали робити, тож ми знищили зображення.

Зрештою капітан Фішбек почав кампанію на 17 місяців. Він неодноразово доповідав про зловживання начальству, але зіткнувся з тим же: відсутністю реакції, що і слідчий Ентоні Лаґураніс і сержант Айвен Фредерік. Він оприлюднив свій лист сенаторові Дж. МакКейну, який допоміг посилити опозицію останнього проти порушення Женевських конвенцій, що допускалося адміністрацією президента Буша.

«ЕРОТИЧНІ ТОРТУРИ». СТРИПТИЗ ДЛЯ УВ'ЯЗНЕНИХ У ЦЕНТРІ ДОПИТІВ ҐІТМО

Наступний свідок демонструє нову грань розбещеності, до якої дійшли військові (ймовірно, в співпраці з ЦРУ) у в’язниці Ґітмо. «Секс використовувався як зброя, щоб викликати у затриманого конфлікт з його ісламською вірою», — стверджує Ерік Саар, військовий перекладач, який працював у цій в’язниці. Цей молодик відправився до затоки Ґуантанамо, сповнений патріотичного запалу. Він хотів допомогти своїй країні у війні з тероризмом. Проте скоро він зрозумів: те, що там відбувається — «помилка». У радіоінтерв’ю з Емі Ґудмен у програмі Democracy Now 4 квітня 2005 року Саар докладно описав сексуальні провокації слідчих під час допитів, які спостерігав особисто. Пізніше він написав про це цілу книгу «За дротом: спогади військового розвідника про життя в Ґуантанамо»[485].

Впродовж шести місяців, поведених в Ґітмо, Саар, який вільно говорить арабською, виконував обов’язки перекладача. Він перекладав ув’язненим слова офіційного слідчого, а потім перекладав відповіді ув’язненого англійською. Він грав роль «копіювального папірця», йому треба було точно підбирати слова, що передають наміри слідчого та ув’язненого. Приваблива жінка-слідчий почала використовувати новий трюк. Саар розповідає: «Слідчий-жінка намагалася спокусити в’язня під час допиту, щоб змусити його відчути себе брудним... Вона терлась грудьми об його спину, говорила про різні частини свого тіла... Ув’язнені зазвичай були шоковані і обурені».

Саар пішов зі своєї посади, тому що швидко переконався: подібні методи допитів «абсолютно неефективні й не відповідають цінностям нашої демократії»[486]. Оглядач газети New York Times Морін Дауд назвала сексуальні провокації з боку жінок-слідчих в Ґітмо «еротичними тортурами». Вважалося, що такі методи можуть допомогти отримати потрібну інформацію[487]. Давайте ж подивимося, на що були схожі такі допити.

Саар описує один особливо яскравий епізод, який можна назвати майже військовим терміном: «вторгнення жінки на територію». Жертвою був уродженець Саудівської Аравії, 21-річний, «цінний» затриманий, який майже весь час молився у своїй камері. Перед початком допиту слідчий-жінка на ім’я Брук і Саар «стерилізувалися», закривши свої імена на уніформі, щоб залишитися анонімними. Потім Брук сказала: «Затриманий, з яким ми будемо говорити, — шматок лайна, і нам доведеться трохи його розворушити», тому, як вона прямо сказала: «я збираюся вибити з нього все лайно, тому що він не говорить. Сьогодні ввечері нам потрібно спробувати що-небудь новеньке». Цей Саудівський затриманий нібито відвідував льотну школу разом з терористами, які вчинили теракт 11 вересня. Тому він був дуже «цінним». Саар каже: «Коли військові слідчі допитували затриманого, який не хотів співпрацювати, вони дуже швидко “піднімали температуру”: починали кричати, тиснути, зображати “поганого поліцейського”, але при цьому забували встановити з ним контакт».

Слідчий Брук продовжувала: «Мені потрібно, щоб він зрозумів, що йому треба зі мною співпрацювати, і у нього немає інших варіантів. Я думаю, ми повинні змусити його відчути себе брудним, щоб він не зміг повернутися до себе в камеру й знову провести цілу ніч на молитві. Ми повинні створити бар’єр між ним і його Богом»[488]. І коли ув’язнений відмовився відповідати на її питання, слідчий вирішила «підняти температуру».

«На мій подив, — продовжує Саар, — вона почала повільно розстібати блузку і дражнити його, ніби стриптизерка, показуючи тісну коричневу майку, яка обтягувала її груди... Вона повільно обійшла його і стала тертися грудьми об його плечі». Вона глузливо запитала: «Тобі подобаються ці великі американські цицьки, Фарік? Я бачу, твій стає твердим. Як думаєш, як поставиться до цього Аллах?» Потім вона сіла перед ним, поклала руки собі на груди і продовжувала дражнити ув’язненого: «Хіба тобі не подобаються ці великі цицьки?» Коли утриманий відвів погляд і подивився на Саару, вона глузливо запитала: «Ти що, гей? Чому ти на нього дивишся?.. Ось він, наприклад, думає, що у мене класні цицьки. Правда?» (Саар ствердно кивнув.)

В’язень розлютився і плюнув в неї. Слідчого це не збентежило, і вона продовжила стриптиз. Розстібаючи брюки, вона запитала в’язня:

Фарік, ти знаєш, що в мене місячні? ...Як ти себе зараз почуваєш?

Адже я до тебе торкалася. [Вона засунула руку в труси і зробила вигляд, що на руці — кров. Потім вона знову запитала його, хто наказав йому поступити в льотну школу, хто його туди відправив]. «Негідник, — сичала вона, витираючи те, що він вважав кров’ю місячних по його обличчю. — Що подумають твої брати, коли побачать у тебе на обличчі менструальну кров американської жінки?» Брук сказала, піднімаючись: «До речі, ми відключили воду в твоїй камері, і завтра ця кров все ще буде в тебе на обличчі». Потім ми вийшли з кімнати... Вона думала, що це був хороший спосіб отримати інформацію, яку вимагало від неї начальство... Чорт забирай, що я тільки що робив? Що, чорт візьми, ми всі тут робили?».

Так, це дуже хороше питання. Однак ні Саар, ні хто-небудь інший не отримав на нього чіткої відповіді.

ІНШІ СВІДЧЕННЯ ЗЛОЧИНІВ І ЖОРСТОКОСТІ В ҐІТМО

Ерік Саар описує безліч інших методів допитів — абсолютно неправильних, неетичних і незаконних. Йому, як і іншим членам команд слідчих, наказали ні за яких обставин не вступати в контакт зі спостерігачами Міжнародного Червоного Хреста. Про «в’язнів-примар» він розповідає таке: «Їх було доволі багато, ми не знали, чому і як вони потрапили до Ґітмо. Не було свідчень їх провини. Багато було зневірених». Він також зазначав: «Також у Ґітмо були малі діти, їх тримали поза межами головного табору. Допитувати їх не було сенсу, але тримали їх довго». Ніхто ніколи не доповідав про дітей з Афганістану чи Іраку в таборі.

Перед візитами керівництва і спостерігачів, які повинні були спостерігати за «типовими» допитами, влаштовували показуху. Створювали штучні камери, що здавалися цілком нормальними. Це нагадує зразковий єврейський табір в концентраційному таборі Терезин в Чехословаччині, з допомогою якого нацисти водили за ніс спостерігачів Міжнародного Червоного Хреста і представників інших організацій, щоб їм здавалося, що ув’язнені цілком задоволені своїм поселенням. Ерік