Олена Гриб - "Каселона". Шалений рейс, Олена Гриб

Не те щоб Міра зростала у притонах… Її водили туди на екскурсії. Спочатку батько показував на наочних прикладах, до чого призводять алкоголь і наркотики, потім вона сама пояснювала Астіну виворіт його сімейного «бізнесу». Їй не подобалися звичаї вулиць, але Міра бачила їхню ефективність для виживання. Вони забезпечували лад у тих місцях, де не дочекаєшся допомоги від поліції. Завдяки їм люди в неблагополучних районах прокидалися вранці без дірок у грудях.

З погляду Міри, молодому Антесу теж не завадило б їх засвоїти.

Приблизно тої миті, коли Райс намагався повірити, що Леві нічого не плутає і не перебільшує, каюта Матіаса відчинилася.

– Привіт, зайчику. – Бутерброди та чай заважали зобразити обійми. – Ось ми й зустрілися знову. Цього разу ти не прив’язаний, тому скаржитися тобі нема на що. Погово…

Матіас із розбігу кинувся на гостю, ніби тільки й чекав слушної нагоди. Вона жбурнула в нього важкий кухоль, але хлопець і не помітив окропу, що хльоснув у обличчя.

Худорляве тіло врізалося в Міру на повному ходу. Вона відлетіла до протилежної стіни коридору, встигнувши стукнути Антеса важкою тарілкою по голові.

– Придурку! То були останні котлети! – крикнула йому вслід, безуспішно намагаючись зловити бутерброди. – Куди ти біжиш, якщо корабель все одно замкнений? Ох! – У пам’яті промайнули події останньої години. – Щоб ти здох! Хто тобі сказав, що шлюз відчинено?!

– Ви всі зогниєте в тюрмі! – прогорлав Матіас, гуркотячи сходами.

– Або тебе зжеруть дикі лайси. – Міра врятувала аж дві котлети, і настрій трохи покращився. – Зважаючи на те, що я бачила на березі, їх тут достатньо. Прощавай, зайчику.