Валентин Лукіч Чемеріс - В сузір’ї Дракона

— Де? — металися вони по кімнаті.

— Що — де? — удавав я з себе дурника.

— Реальне засідання підпільного зібрання.

— Але чому підпільного? — розігрував я й далі наївняка.

— Фан-клуб не зареєстрований в органах місцевої влади, а тому вважається антизаконним!

І тут наче по чиїйсь невидимій команді щось м’яко клацнуло і тієї ж миті екран на стіні згас, спершу вкрившись чорною габою, а через якийсь час на його місці біліла стіна.

— Ось і увесь фокус із буцімто засіданням підпільного фан-клубу «Микола Гоголь», — розвів я руками. — Мушу вас ще раз розчарувати: фентезі «Фан-клуб «Микола Гоголь» можна купити на будь-якій розкладці відиків. Далі відомо, відеомагнітофон і…

— Але ж де той відеомагнітофон?

— Цього, на жаль, і я не знаю, хоча й хотів би знати.

Трійця розгубилася, але тільки на мить.

— І все ж вам буде пред’явлено звинувачення у… у користуванні касетами підпільного виготовлення!

— Гм… Але для цього треба пред’явити оцю саму… підпільного виготовлення касету, — я вже відверто з них кепкував. — А де ж ви її бачили? Чи, може, ви її знайшли? Якщо вона є, то — нереальна. Та, яку на слідстві не пред’явиш.

— За розповсюдження неліцензійованих відео-фільмів, — почав було один з них, але я його урвав.

— Покажіть мені в реальності цей фільм, який я буцім-то розповсюджував. Та й чи є він взагалі? Цього не тільки ви, а й навіть, я не знаю. Я щойно дивився те, що бачили і ви: невідомо звідки спрямовану проекцію невідомо якого фільму на стіну…

— Гм… — трійця перезиркнулась і один з них вирішив:

— Поки що залишайтеся на своєму місці!

Двоє, діставши мобільники, вийшли в коридор, певно доповісти про ситуацію своєму керівництву, а третій залишився у мене за спиною. Через кілька хвилин ті двоє повернулися.

— Де ви познайомилися з фан-клубом «Микола Гоголь»?

— А хто вам сказав, що я з ним познайомився?

— Відповідайте перед поставленим вам запитанням!

— Там, де ви мене, очевидно, й зафіксували: на сайті «Микола Гоголь», коли я намагався вийти на контакт з фан-клубом. Вирахували вулицю, на якій мене й підібрала клубівська машина. В такому разі ви не гірше мене знаєте, що крім водія, якого я зафіксував за броньовим склом і лише зі спини, ніяких інших реальних осіб я не бачив. Як і в цій кімнаті, до якої я зайшов трохи раніше вас. І ви це знаєте… Тому й пришити мені нічого.

— Без образ! Ми не кравці і нікому нічого не шиємо! Ми — при виконанні своїх службових обов’язків!

— Я це й мав на увазі.

— На жаль, ви, здається, вислизнули з пастки.

— Чому — на жаль?

Вони були явно розгублені.

— І все ж вам доведеться писати пояснювальну записку.

— Це — можна. Я, знаєте, змалечку маю здатність до писання. До речі, твір у школі я завжди писав тільки на «відмінно».

— О’кей! — вони вирішили сприйняти мої правила гри. — Пишіть свій твір, побачимо, чому вас у школі навчили і на яку оцінку ви заслуговуєте… Поки що викрутилися…. Але не тіште себе, ви — на гачку. І сидите на ньому міцно. А фан-клуб «Микола Гоголь» ми так чи інакше, а на чисту воду благополучно виведемо.

— За віщо, панове?

— За… за відьмацтво! За демонізм!!. І взагалі… взагалі за зв’язки з нечистою силою.

— І ви все ще вірите, що з нечистою силою можна встановити зв’язки?

— Ми — ні. Але цим займається керівництво клубу. Крім того, воно приносить демонізму та відьмацтву людські жертви!

— Мені здається, що це… вигадка. Таке собі… середньовіччя, але з вашої сторони.

— Розберемось! А поки що пишіть твір. Вражайте нас своїми шкільними знаннями. І постарайтеся без помилок! Постарайтеся все викласти правдиво та щиро — у ваших же інтересах! Це слідство врахує.

Доки я в «творчих» муках писав «твір» — чи то пак чистосердечне «зізнання», — один із сірої трійці взяв зі столу аркуш, що там лежав, пробіг написане очима, потім прочитав його вголос:

«Лета (грец. lethe, букв. — забуття) — у давньогрецькій міфології річка забуття в підземному царстві, вода якої допомагала душам померлих забути про своє життя в людському світі.

Летаргія — від грецьких слів забуття і бездіяльність — стан патологічного сну, зовні схожий на глибокий сон. Характеризується значним звуженням основних функцій організму. При тяжкій формі летаргії дихання різко ослаблене, пульс ледве