Джон Ле Карре - Нічний адміністратор

розповісти їй, як керувати човном з підвісним двигуном, але вона знала це не гірше за нього і так йому й сказала. Джонатан, закутаний в покривало, наче монах у рясу, схилився посередині човна, інстинктивно зрівноважуючи його. Його очі, ледве помітні на запухлому обличчі, дивилися на яхту «Паша», яка нависала над ним, мов хмарочос.

Джед підвела очі і помітила Роупера у його білому смокінгу — він дивився у воду, немов шукав щось загублене. На хвилинку він їй знову здався точнісінько таким, яким вона його побачила у той перший день у Парижі: привабливий і веселий англійський джентльмен, зразковий представник свого покоління. Він зник і їй здалося, що музика з палуби стала трішки гучніше лунати над хвилями, коли він повернувся до танців.

31

Першими помітили брати Госкін. Вони саме поралися з пастками для омарів біля Леньйон-Гед. Піт усе побачив, але він не сказав ні слова. У морі Піт був не багатослівний. Хоча, правду кажучи, і на березі він не надто любив точити ляси. їм сьогодні щастило на омарів. Вони зловили чотирьох красенів, які разом важили футів з десять, ну і ну.

Отож Піт і його брат Редферс поїхали в Ньюлін на своєму старому поштовому фургоні і отримали за омарів готівку, тому що вони за омарів брали виключно готівку. І по дорозі назад до Портґварра Піт обернувся до Редфер-са і сказав:

— Бачив вранці світло в котеджі в Леньйоні?

І виявилося, що Редферс також його бачив, але не надав цьому жодного значення. Він вирішив, що це якісь хіпі, чи нью-ейджери, чи як їх там, словом, хтось з тих мудаків з автобусного табору біля Сент-Джаста.

— Може, якийсь міський крендель приїхав і купив ту хату, — висунув припущення Редферс після того, як вони вже проїхали добрячий шмат дороги. — Вона і так довго порожньою стояла. Може, з рік. З наших ніхто не має стільки лаве.

Піту немов увірвався терпець. Здавалося, братові слова його дуже образили.

— Як можна купити будинок, якщо його власник як у воду впав? — різко запитав він свого брата. — Це будинок Джека Ліндена. Ніхто не може купити цей будинок, перш ніж знайде самого Джека.

— То, може, це і Джек повернувся, — сказав Редфердс. Піт і сам так думав, просто не казав це вголос. Отож Піт узяв брата на кпини і обізвав його дятлом.

Протягом кількох днів після цього випадку жоден з братів не мав що додати на цю тему, тому вони її не обговорювали ні між собою, ні з кимось іншим. Коли погода така чудова і скумбрія ловиться, і навіть лящ, якщо знати, де його шукати, то чого забивати собі голову думками про якесь світло, яке горіло у спальні на другому поверсі в будинку Джека Ліндена?

І аж одного вечора тижнем пізніше, коли вони дивилися на клаптик мілководдя, яке завжди так подобалося Літові, їхні носи залоскотав запах деревного диму, який приніс береговий вітер, і вони — кожен окремо, не кажучи один одному ні слова — прийняли однакове рішення спуститися стежиною і з’ясувати, кого ж це нечистий приніс у той будиночок, — напевно, там Лаккі, той смердючий старий телепень, і його чортова дворняга. Якщо це так, то нічого йому тут робити. Принаймні у домі Джека Ліндена. Хто завгодно, тільки не Лаккі. Це було б геть негарно.

Ще задовго до того, як брати дійшли до вхідних дверей, вони вже знали, що в домі був зовсім не Лаккі. Коли Лаккі заселявся у будинок, він не підстригав траву навколо стежки до порогу і не начищав до блиску мідну клямку. І у нього на пасовиську не стояла б прегарна каштанова кобила — та вона мало що не посміхалася до них, їй-бо!

Лаккі не розвішував жіночу білизну на мотузках, хоча від нього можна було всілякого чекати. Він би не стояв, як укопаний, у вікні вітальні, більше схожий на тінь, ніж на якогось живого підсвинка. Хоча тінь цього чоловіка була на диво знайомою, попри те, що він так сильно схуд, і тінь ця немов припрошувала їх підійти ближче, щоб він, підступний чортяка, міг переламати їм ноги, як тоді майже переламав Піту Пенґеллі, коли вони подалися на «лампове» полювання на його кроликів.

І бороду відростив, встигли помітити вони, перш ніж чимдуж чкурнули стежкою назад: густа така борода, як любили носити в Корнволлі, швидше маска, ніж борода. Спаси Господи! Джек Лінден з бородою Христа!

Але коли Редферс, який у той час залицявся до Мерилін, зібрався з духом і розповів місіс Третевей, своїй майбутній тещі, що Джек Лінден повернувся у Леньйон, не привидом, а власною персоною — з плоті і крові, вона задала йому такого перцю з маком, що ого-го:

— Ніякий це не Джек Лінден, не забивай нам тут баки, — різко відповіла вона. — Редферсе Госкен, не будь дурником. Там оселився пан з Ірландії зі своєю дамою, вони будуть розводити коней і малювати картини. Вони купили цей будинок, виплатили всі борги і починають нове життя, саме час тобі подумати про те саме.

— А мені здалося, що це Джек, — відповів Редферс рішучіше, ніж почувався насправді.

Місіс Третевей на хвильку затихла, розмірковуючи, що саме безпечно буде розповісти хлопчині з не надто видатними розумовими здібностями.

— Редферсе, послухай, — сказала вона. — Джек Лінден, який колись тут жив, уже дуже далеко за горами і за долинами. Той пан, який оселився в Леньйоні — ну, може,

він і якийсь Джеків родич, усіляке буває, бо тим, хто погано знав Джека, він здається на нього схожим. Редферсе, сюди приїжджала поліція. Дуже переконливий джентльмен з Йоркширу, надзвичайно чарівний, приїхав сюди аж з самого Лондона і поговорив тут з певними людьми. І той, хто комусь здається Джеком Лінденом, для інших, трохи мудріших, лише абсолютно безневинний незнайомець. Тому перестань-но про це теревенити, якщо не хочеш потривожити дві безгрішні душі.

Примітки

1

Війна в Перській затоці (2 серпня 1990-28 лютого 1991) — війна між коаліцією, до складу якої входило 34 країни на чолі з США, та Іраком. Війна розгорнулася у відповідь на вторгнення Іраку в Кувейт та анексію його території (ітут і далі — примітки перекладачки).

2

Вільгельм Телль — національний герой Швейцарії, який жив