Іван Лисяк-Рудницький - Iсторичнi есе. Том 1

1930. — S. 31–32. Авторка помиляється, твердячи, що поняття “аграризації” євреїв є центральним у Драгоманівській програмі. Хоча Драгоманов і думав, що певна частина євреїв може перейти до землеробства, він, звичайно, не очікував, що землеробською стане вся єврейська меншина на Україні. Драгоманов не був “народником” у сенсі романтичної ідеалізації селянства і вважав працю промислового робітника, техніка, професіонала тощо так само продуктивною, як і працю землероба.

92

Dubnow S. Nationalism and History / Ed. Koppel S. Pinson. — Philadelphia, 1958. — P. 164.

93

І ми в Європі. Протест галицьких русинів проти мадярського тисячоліття // Житє і слово (Львів) — 1896. — P. V. — Кн. 7. Ця стаття, що її написав Франко й підписали 24 провідні галицькі українці, була офіційним протестом у зв’язку з святкуванням тисячоліття Угорщини. У ній розглянуто становище в Угорській Русі (Карпатській Україні), однак процитований уривок стосується єврейсько-української проблеми загалом.

94

Еврейскій вопросъ на Украіне // Собраніе политическихъ сочиненій М. П. Драгоманова. — Т. 2. — С. 539.

95

Вниманию социалистов-эмигрантов из России // Собрате политическихъ сочиненій М. П. Драгоманова. — Т. 2. — С. 315–319.

96

Цит. за: Заславский Д. Указ. праця. — С. 133 (додані дужки).

97

Trial and Error: The Autobiography of Chaim Weizmann. — New York, 1949. — P. 35.

98

Trial and Error: The Autobiography of Chaim Weizmann. — P. 51.

99

Гра слів, побудована на схожому звучанні слів “цивілізований” і “цибулізований”.

100

Чикаленко Є. Щоденник: 1907–1917. — Львів, 1931. — С. 59–60.

101

Це твердження вимагає певних уточнень. Серед видатних інтелектуальних лідерів сучасної Радянської України, які ідентифікують себе саме з українським, а не з російським культурним процесом, і які завоювали загальну повагу своєю чесною поставою у сталінський період, є декілька осіб єврейського походження.

102

Дивнич Ю. Американське малоросійство. — Б.м., 1951. — С. 24. Автор уживає на означення зрусифікованих євреїв термін “єврейські малороси”, паралельний назві, вживаній щодо зрусифікованих українців.

103

Левицький К. Історія політичної думки галицьких українців, 1848–1914. — Львів, 1926. — С. 440.

104

Чикаленко Є. Вказ. праця. — С. 185–186.

105

Schwarz S. M. The Jews in the Soviet Union. — Syracuse, University Press, 1957. — P. 88, прим. 27. Положення, що стосуються національного самоврядування меншостей, містяться у розділі VII, статті 69–78 Конституції Української Народної Республіки. Вони передруковані в кн.: Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції 1917–1920 рр. — Відень, 1921. — Т. 2. — С. 179–180. Існує настійна потреба ретельного наукового дослідження проблеми єврейської автономії на Україні та українсько-єврейських взаємин під час революції. За зразок могло б правити прекрасне дослідження польського історика, яке стосується польської національно-культурної автономії на Україні (див.: Jabłoński Н. Polska autonomia narodowa na Ukrainie, 1917–1918. — Warszawa, 1948).

106

Goldelman S. Zur Frage der Assimilierung und Denationalisierung der Juden in der Sowjetunion // Sowjet Studien. — N 10 (Institut zur Erforschung der UdSSR). — München, 1961. — S. 41–42. Цікаво відзначити склад Тимчасової єврейської національної асамблеї: із 125 членів 26 делегатів належали до трьох соціалістичних партій, 55 були сіоністами, 20 — членами релігійної партії (союзника сіоністів), крім цього були народні демократи та інші. Засимільовані євреї, які працювали в таких “всеросійських” партіях, як більшовики, меншовики, кадети (конституційні демократи) та ін., звичайно, не брали участі в асамблеї.

107

Христюк П. Указ. праця. — Т. 4. — С. 164.

108

Kutschabsky W. Die Westukraine im Kampfe mit Polen und dem Bolschewismus in den Jahren 1918–1923. — Berlin, 1934. — S. 65.

109

Krysiak F. Z dni grozy we Lwowie. — Kraków, 1919. — S. 134–135.

110

Жидівський курінь // Українська Галицька Армія / Вид. Д. Микитюк — Вінніпег, 1958. — С. 257–258. — Підпис: Д. М.

111

Schwarz S. M. Op. cit. — P. 84.

112

До проблеми євреїв на Україні // Сучасність (Мюнхен). — Р. І. — 1961. — N 8 (серпень). — С. 116–121. Ця публікація являє собою резюме доповіді Всеволода Голубничого на засіданні Української Вільної Академії Мистецтв і Наук у США, Нью-Йорк, 10 червня 1961 р.

113

Pobóg-Malinowski W. Najnowsza historia polityczna Polski, 1864–1945. — Londyn, 1956. — T. 2, czl. — S. 410 i 514. Варто відзначити, що в перших виборах (виборах 1922 р.) взяли участь лише українці з Волині (колишньої російської губернії), але не українці з Галичини (колишньої австрійської провінції): галичани в той час уважали, що вони перебувають під польською військовою окупацією і не є польськими громадянами, і, відповідно, бойкотували вибори до варшавського парламенту.

114

Як типовий зразок див.: Марганець В. Жидівська проблема в Україні // Ідея в наступі. Альманах. — Б. м., — 1938. — С. 24–47.

115

Hunczak Taras. A Reappraisal of Symon Petliura and Ukrainian-Jewish Relations, 1917–1921 // Jewish Social Studies. — 1969. — Vol. XXXI. — N 3. — P. 163–183; Szajkowski Zosa. A Reappraisal of Symon Petliura and Ukrainian-Jewish Relations, 1917–1921: A Rebuttal // Ibid. — P. 184–213.

116

Див. мою статтю: “Націоналізм” у кн.: Енциклопедія українознавства: Словникова частина / Вид. В. Кубійович. — Париж, Нью-Йорк, 1955. — Т. 5. — С. 1723–1728; передрукована у кн.: Лисяк-Рудницький І. Між історією й політикою. — Мюнхен, 1973. — С. 233–249 (див. другий том цього видання).

117

Чикаленко Євген. Щоденник (1907–1917). — Львів, 1931. — С. 59–60.

118