Черкащенко Дарія - Місячний син. , Черкащенко Дарія
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- А хлопців? - Лінара продовжувала стискати свій "меч", сумно дивлячись на нього.
- Їх – так. У нас у гільдії так заведено, якщо ти досягаєш певного рівня, то тобі дають новачка на навчання. Ти виправляєш його помилки та заразом шліфуєш свою майстерність.
- Добре придумано. Тільки ось що нам робити? - вона задумливо покрутила палицею. Потім стрепенулась, тут же видавши ідею, що її осяяла: - А давай ти допоможеш мені зняти сукню, там всього-то шнурівку розшнурувати треба. Далі я з нього сама виповзу. Потім я одягну твої штани, ми потренуємося і я переодягнуся назад, і нікому нічого пояснювати не треба буде.
- У твоїх слуг, мабуть, і без цього з'явилося багато питань.
- Ну і нехай. Корін, так точно батькові нічого не скаже, вже перевірено. Ну, то ти згоден?
- Спробуймо.
***
Наше дивацтво пройшло успішно. Я допоміг Лінарі з перевдяганнями, а вона виявилася дуже старанною ученицею. Якщо в нас було б більше часу та можливостей, з неї міг би вийти пристойний фехтувальник.
- Ух, втомилася, - Ліна розслаблено відкинулася на спинку крісла, на яке поспішила сісти відразу після того, як знову перевдяглася у сукню.
- Так, відмінне тренування вийшло. Але мені мало, я не проти ще трохи потренуватися.
- А мені б не завадила ванна, тільки я не можу поворухнутися.
- Покликати Корін?
- Це було б дуже люб'язно з твого боку.
- Добре, тільки для початку непогано було б сховати наші, так звані "мечі".
- Поклади їх у мою шафу, - втомлено кинула дівчина. - Туди зі сторонніх ніхто не заглядає, тільки Корін, коли допомагає мені одягатися.
- Ліно, а ти хочеш займатися так щодня? – поцікавився я після того, як сховав нашу "грізну зброю" під пишними сукнями.
- Хотілося б. А що, ти маєш якісь заперечення?
- Не те щоб, - я вирішив поки що теж присісти на ліжко. – Просто всі ці таємні перевдягання, заняття у кімнаті. Думаю, ти не хочеш, щоб тебе хтось застав у такому вигляді.
- Ні, не хочу. Але мені так сподобалось. Що ще лишається робити?
- Може винести це все на більш професійний рівень? Тобто поговорити з батьком, найняти вчителя.
- Що ти, тато не дозволить. Він висловиться твоїми словами, що мені це не потрібно, бо я леді. Ще й почне сварити за подібні дурні ідеї.
- Ось сьогодні його не було у замку, і ми могли не боятися. А що буде, коли він повернеться, і зрештою застукає нас?
Лінара задумливо подивилася у вікно.
- Ну, без стуку він не увійде. Палиці під ліжком ми сховати встигнемо, - вона почала розмірковувати вголос, - але ось я так швидко не переодягнуся. А ховатися за ширмою, без Корін, безглуздо. Виходить, таки нам необхідно долучити до нашої справи мою вірну служницю! - з посмішкою закінчила вона.
- І як вона нам допоможе?
- Невже ти не здогадався, я думала ти розумніше, - дівчина лукаво підморгнула мені. - Все просто, коли батько захоче мене відвідати, я вдам, що переодягаюся в іншу сукню. Хоча насправді так і буде. - Вона посміхнулася. - Тільки поясню Корін все завтра, сьогодні я занадто втомилася для довгих розмов, тим більше, що хочу скоріше прийняти ванну.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Місячний син. , Черкащенко Дарія», після закриття браузера.