Вільям - Ромео і Джульєтта, Вільям

ранений...

Чума на ваші два роди! Вмираю.

А він утік? І то живий-здоровий?

 

Бенволіо

Тебе поранено?

 

Меркуціо

Дурниця! Лиш

Подряпинка, та досить і того.

Де паж мій? Хлопче, клич мерщій хірурга.

 

Паж виходить.

 

Ромео

Кріпися, друже, рана неглибока.

 

Меркуціо

Авжеж, вона не така глибока, як колодязь, і не така широка, як церковна брама, проте й такої досить: вона зробить своє діло. Приходь до мене взавтра, і ти побачиш, що я вже буду спокійною людиною. Далебі, я надто переперчений для цього світу... Чума на ваші обидві родини! А, сто чортів! Щоб якийсь пес, пацюк, миша, кицька вдряпнула людину на смерть! Хвалько, негідник, що вчився битися за арифметичною книжкою! І якого чорта встряли ви між нас? Він мене ранив з-під вашої руки.

 

Ромео

Хотів я повернути все на добре.

 

Меркуціо

В якийсь будинок відведи мене,

Бенволіо, бо я вже зомліваю...

Чума, чума на ваші дві родини!

Зробили з мене харч для робаків!

Загинув я!.. Чума на вас, чума!

 

Меркуціо й Бенволіо виходять.

 

Ромео

Найближчий родич князя й друг мій щирий

Прийняв за мене тут смертельну рану,

Бо честь мою заплямував Тібальт!

Отой Тібальт, з яким тому годину

Породичався я! О найсолодша!..

Моя Джульєтто, це краса твоя

Мене таким розніженим зробила,-

У честі сталь в душі розгартувала.

 

Входить Бенволіо.

 

Бенволіо

Ромео! О Ромео! Вмер Меркуцьйо!

Його безстрашний дух над хмари злинув,

З презирством відвернувшись від землі!

 

Ромео

О чорний день! Це лиш початок бід!

За ним кінець зловісний прийде вслід...

 

Входить Тібальт.

 

Бенволіо

Сюди Тібальт скажений поспішає.

 

Ромео

Тібальт живий! Меркуціо - немає!..

Лети ж на небо, лагідна покірність!

Веди мене, вогненноокий гнів!

Візьми назад «негідника», Тібальте,

Якого ти в лиде’мені шпурнув!

Меркуціо іще душа витає

Невисоко над головами в нас -

Чекає на твою, щоб взять з собою.

Чи ти, чи я,- котрийсь із нас повинен

Рушати з нею в цю останню путь!

 

Тібальт

Хлопчисько! Ти був тут із ним у парі,

То й далі будь із ним!

 

Ромео

Іще побачим!

 

Б’ються. Тібальт падає.

 

Бенволіо

Тікай мерщій, Ромео!

Збігається народ! Тібальта вбито!

Чого ж ти як укопаний стоїш?

Тікай: тебе на смерть засудить князь,

Якщо захоплять! Утікай скоріше!

 

Ромео

Я тільки блазень у руках фортуни!..

 

Бенволіо

Чого ж стоїш? Тікай мерщій, Ромео!

 

Ромео виходить.

Входять городяни і стражники.

 

1-й стражник

Куди утік отой, що вбив Меркуцьйо?

Куди Тібальт, його убивця, втік?

 

Бенволіо

Ось тут Тібальт.

 

1-й стражник

Синьйоре, підведись!

Ім’ям володаря, іди за нами!

 

Входять князь з почтом, Монтеккі, Капудетті з дружинами та інші.

 

Князь

Хто тут почав оцю мерзенну чвару?

 

Бенволіо

О князю наш! Слова мої печальні

Послухай про обставини фатальні.

Тут той лежить, кого убив Ромео

За те, що він убив твого Меркуцьйо.

 

Старий Капулетті

Тібальт! Мій небіж рідний! Братів син!..

О князю наш! Пролито кров його!..

Ятацо ти справедливий, володарю,

За нашу кров Монтеккі кров пролий!

О небіж, небіж!..

 

Князь

Бенволіо, скажи, хто бій почав?

 

Бенволіо

Тібальт, що від руки Ромео впав.

Ромео чемний був, просив подумать,

Що привід в них такий пустий для сварки,

Загрожував і вашим гнівом теж.

Однак це все,- хоча і говорилось

Спокійно, ввічливо й сумирно вельми,

Не спромоглось Тібальта вгамувати,

Шалена вдача не скорилась; він

Зоставсь глухий до мирних слів Ромео

Й своєї зброї гостру сталь направив

Відважному Меркуціо у груди.

Той закипів, схопився теж за зброю,

І розпочавсь між ними смертний бій.

Меркуціо рукою однією

Від себе смерть завзято відбивав,

А другою він слав її Тібальту,

Який майстерно теж оборонявся.

«Спиніться, друзі!» - закричав Ромео

І швидше слова смілою рукою

Він вибив згубну зброю їм із рук.

Та з-під його руки устиг Тібальт

Уже вразить Меркуціо смертельно.

Тібальт утік, а потім повернувся.

Вмить помстою Ромео запалав,

Бій спалахнув нараз, мов блискавиця!

Я ще не встиг вхопитися за зброю,

Як на землі лежав уже Тібальт,

Поранений на смерть. А наш Ромео,

його убивши, звідси вже тікав...

Нехай умру, коли я що збрехав!

 

Синьйора Капулетті

Монтеккі родич це - він сфальшував,

Із приязні неправду він сказав!

В тій чорній справі двадцять душ було,

Одного вбито, як до звад дійшло.

Владарю, вбивцю мусиш засудити!

Тібальт сконав - Ромео теж не жити!

 

Князь

Тібальта вбито - таж убив він сам!

За смерть Меркуцьйо хто заплатить нам?

 

Монтеккі

Ні, не Ромео мусить вам платити!

Він те зробив, що мав закон вчинити.

Убивство друга вимага відплати,-

Тібальта мусив смертю він скарати.

 

Князь

За вчинок цей свавільний і злочинний

Вмить висланий він буде на чужину.

Від ваших чвар, запеклих і проклятих,

Доводиться й мені тепер страждати.

Тут пролилася рідна кров моя,

Й суворо винних покараю я.

Наразитеся на тяжку відплату

Й мою оплачете ви кревну втрату.

Не слухатиму жодних я прохань,

Оглухну я до ваших всіх благань!

Облиште їх,