Жозе Сарамаго - Сліпота

зупинилася, трохи поміркувала, а тоді повернула назад і вигукнула, Ой, тепер я пригадую, що звідси можна прямо дійти до кухні. Часу не можна було гаяти, кров і далі витікала з рани. Спочатку з крану пішла брудна вода, треба було чекати, коли вона бодай трохи очиститься. Вода все одно була теплувата й погано пахла, так ніби загнилася в трубах, але поранений зітхнув із полегкістю, коли нею обмили рану. Рана мала поганий вигляд, А як тепер ми забинтуємо йому ногу, запитала дружина лікаря. Під одним зі столів було кілька брудних ганчірок, якими їх, мабуть, витирали, але було б украй небезпечно використати їх для перев’язки. Тут немає нічого, сказала дружина лікаря, вдаючи ніби шукає. Але я не можу залишатися в такому стані, сеньйоре доктор, кров не зупиняється, будь ласка, допоможіть мені й пробачте, якщо я трохи був із вами нечемний, благальним голосом просив крадій автомобіля, Ми вам намагаємося допомогти, саме це ми й робимо, сказав лікар, а тоді, Скидайте майку, іншої ради нема. Поранений пробурчав, що майка в нього одна, але зробив, як йому сказали. Дружина лікаря швидко скрутила майку в джгут, обмотала його навкруг литки й зав'язала в тугий вузол. То були рухи, які людина сліпа не змогла б легко зробити, але вона не могла втрачати час на подальші прикидання, досить було й того, що вона просто вдавала з себе сліпу. Крадій автомобілів побачив у цьому щось ненормальне, адже, згідно з логікою, навіть будучи не більше як офтальмологом, забинтувати йому ногу мав би лікар, але радість від того, що йому нарешті зробили перев'язку, перемогла сумніви, які лише на мить ковзнули в його свідомості. Накульгуючи, він разом зі своїми двома супутниками повернувся туди, де їх чекали інші, й тут дружина лікаря відразу побачила, що зизоокий хлопчик не витримав і помочився у штанці. Ані перший сліпий, ані дівчина в чорних окулярах не помітили, що сталося. Під ногами в хлопчика розтікалася калюжка сечі, її краплі досі капали з рубців на його штанцях. Але так ніби нічого не сталося, дружина лікаря сказала, Ходімо шукати нужники. Сліпі підняли руки на рівень очей, намацуючи своїх сусідів по черзі, проте дівчина в чорних окулярах не стала цього робити, вона відразу заявила, що не піде попереду нахаби, який став облапувати її, проте, в кінцевому підсумку, черга оновилася, коли крадій автомобіля та перший сліпий помінялися місцями, а лікар розташувався між ними. Крадій автомобіля накульгував і все більше волочив ногу. Йому було надзвичайно важко пройти через турнікет, і його рана запульсувала з такою силою, ніби його серце змінило місце розташування й тепер калатало десь унизу. Дівчина в чорних окулярах знову взяла малого за руку, але він намагався триматися якомога далі збоку, боячись, що хтось помітить його необережність, наприклад, лікар, який пробурчав, Тут смердить сечею, а дружина вирішила, що повинна підтвердити його сумнів, А й справді, смердить, цей сморід не міг поширюватися від нужників, бо до них було ще далеко, але змушена поводитися, як сліпа, вона також не могла відкрити, що сморід поширюється від намочених штанців хлопця.

Вони погодилися на тому, як жінки, так і чоловіки, що коли підійдуть до нужників, то першим пропустять хлопчика, але зрештою чоловіки увійшли всі разом, незважаючи на вік чи нагальність потреби, адже нужники не мали окремих пісуарів, як то зазвичай і буває в подібних місцях. Жінки залишилися біля дверей, заявивши, що можуть терпіти довше, але все має свої межі, й через кілька хвилин дружина лікаря сказала, Можливо, тут є й інші нужники, проте дівчина в чорних окулярах відповіла, Щодо мене, то я можу почекати, Я теж, сказала друга жінка, потім запала мовчанка, після якої вона почали розмовляти, Як ви осліпли, Як і інші, раптом перестала бачити, Ви були вдома, Ні, То це сталося тоді, коли ви вийшли з консультації мого чоловіка, Більш або менш, Що ви хочете сказати цим «більш або менш», Що я осліпла не відразу, як звідти вийшла, Ви відчули якийсь біль, Болю я не відчула, та коли розплющила очі, то була сліпа, А я ні, Що ні, Мої очі не були заплющені, я осліпла в ту мить, коли мій чоловік заходив у санітарний фургон, Йому пощастило, Кому, Вашому чоловікові, адже осліпнувши в такий спосіб ви змогли залишитися з ним, Я вважаю, пощастило також мені, Справді, пощастило й вам, А ви, сеньйоро, одружена, Ні, не одружена, а відтепер, думаю, ніхто ніколи не захоче одружитися зі мною, Але ця сліпота має надто ненормальний характер, вона так відрізняється від усіх тих способів осліпнути, що вона не може тривати вічно, А що як ми залишимося сліпими до кінця життя, Ні, А якщо й усе людство осліпне, Це було б жахливо — жити у світі сліпих, Я навіть уявляти собі цього не хочу.

Зизоокий хлопчик перший вийшов із нужника, він навіть не мав потреби туди заходити. Він закасав штанці до середини ніг і зняв шкарпетки. Він сказав, Я вже там був, і рука дівчини в чорних окулярах потяглася в напрямку його голосу, проте вона не змогла намацати його тремтячу руку ані вперше, ані вдруге, й намацала її лише втретє. Незабаром вийшов і лікар, а за ним відразу перший сліпий і хтось із них запитав, Де ви, дружина лікаря відразу взяла чоловіка за руку, а до його другого ліктя вже доторкнулася й ухопилася за нього дівчина в чорних окулярах. Перший сліпий протягом кількох секунд не мав на кого опертися, потім хтось поклав руку йому на плече. Ми тут усі, запитала дружина лікаря, Той, що з пораненою ногою залишився справляти другу потребу, відповів їй чоловік. Тоді дівчина в чорних окулярах сказала, Можливо, тут є інші нужники, мені вже почало припікати, пробачте, Ходімо пошукаємо, сказала дружина лікаря, й вони відійшли, тримаючись за руки. Через десять хвилин повернулися, вони знайшли кабінет консультацій, біля якого був туалет. Крадій автомобіля вже вийшов із нужника, він нарікав на холод і на біль у нозі. Вони знову вишикувалися в чергу в тому самому порядку, в якому сюди прийшли, і з меншими зусиллями, ніж раніше, й без непотрібних інцидентів повернулися до палати. З великою спритністю, але не показуючи цього, дружина лікаря допомогла кожному знайти ліжко, на якому він прилаштувався раніше. Ще поза палатою, так ніби йшлося про найочевиднішу для всіх річ, вона сказала, що найлегший для кожного спосіб