Максим Яковлев - Теорії змов. Як, Максим Яковлев

у глибині душі я заздрю людям, які можуть отак просто махнути рукою на те, що там понадосліджували вчені люди, та ще й спромоглися опублікувати це в рецензованих міжнародних журналах англійською мовою (можете не сумніватися, що навіть у «веселому стані» на дні народження пошук я запускав сучасною lingua franca в міжнародних peer-review журналах), і з упевненістю щонайменше Мартіна Лютера на Вормському райхстазі 1521 р. 61 («На цьому стою і не можу інакше. Амінь!») промовити: «То все фігня. Я ЗНАЮ!». Звісно, в якихось світоглядних речах, умовно про добро і зло, про те, як ставитися до свого ближнього (чи дальнього), ми всі живемо зі своїми переконаннями, діємо відповідно до них, будуємо своє життя. Однак медицина, як і будь-яка інша наука, — це не про переконання. Профільна освіта, звісно, — це аргумент, однак наукове знання опирається на доказову базу, відтак доводиться увесь час стежити за дослідженнями та науковими публікаціями, щоб бути в курсі того, що відбувається. Слід зважати і на те, що навіть із профільною освітою, науковим ступенем і званням не можна бути експертом у певній сфері — медицині, фізиці, політології чи історії. Моя професійна деформація, якою я чесно пишаюся: скрізь потрібні покликання! Коли професійний викладач проганяє подумки матеріал підготовленої лекції, він перепитує себе: «На яке джерело опирається та чи інша теза?». Чи дозволяє це лекторові почуватися впевнено? Звісно, так. Чи є гарантія, що слухачі під час лекції не штурмуватимуть ґуґл, поки не знайдуть там кілька наукових статей, які спростовують те, що викладач тільки-но озвучив? Звісно, нема. Сподіваюся, тепер ви розумієте, звідки в мені ота заздрість до впевненості людини у своєму «Я ЗНАЮ!».

Ефект Даннінга — Крюгера — така ж невіддільна складова сучасної культури та minimum minimorum репертуару «знань» будь-якої сучасної людини, як піраміда потреб Маслоу, когнітивний дисонанс, карґо-культ тощо. Всі ніби не просто чули, але ще й знають, про що йдеться. Припустімо, що ви знаєте, про що насправді ефект Даннінга — Крюгера, а я ні, і тут я поділюся про це з вами радістю дитини, яка «дізналася щось нове». По-перше, я пишаюся Девідом Даннінгом (професор психології Мічиганського університету) і Джастіном Крюгером (професор Бізнес-школи ім. Леонарда Стерна Університету Нью-Йорка), які за своє спільне дослідження, що дістало назву відповідного ефекту з їхніми прізвищами, 2000 р. були відзначені Ігнобелівською (або «шнобелівською») премією 62. Мабуть, пересічний невіглас (у жодному разі не ми з вами!) думає, що мудрими словами «ефект Даннінга — Крюгера» позначають той тривожний і неприємний факт, що невігласи не усвідомлюють свого невігластва, демонструючи неабияку впевненість у собі, і, відповідно, у своєму неусвідомленому невігластві. Нехай пробачать мені вищі сили за це, але тут якнайкраще пасує фраза: «Не все так однозначно». Стаття Дж. Крюгера і Д. Даннінга (автори подані саме в такій послідовності) під назвою «Некваліфікований і несвідомий: як труднощі з розпізнаванням власної некомпетентності призводять до завищеної самооцінки» 63 була надрукована в Journal of Personality and Social Psychologу 1999 р. 64 У ній представлені результати чотирьох цікавих дослідів, проведених зі студентами бакалаврської програми з психології Корнелльського університету. Групи були різного розміру, залежно від експерименту: 45 у найменшій і 140 у найбільшій. Автори дуже мило уточнили, що за участь у дослідженні студенти одержали додаткові бали. Знаєте, адекватність самооцінки чого професори психології перевіряли в першому експерименті? Гумору. Далі йшли: логічність обґрунтувань і граматика англійської мови в американському стандарті. «Ми запропонували учасникам тести, які оцінювали їхні здібності в тих сферах, де знання, мудрість або кмітливість були вирішальними», — пишуть автори дослідження, в якому вони висунули чотири «передбачення», названі в оригінальній статті саме передбаченнями, а не «гіпотезами», як ми могли б очікувати.

Передбачення 1. Некомпетентні люди, порівняно зі своїми більш компетентними колегами, суттєво завищують оцінку своїх здібностей та навичок, порівняно до об’єктивних критеріїв.

Передбачення 2. Некомпетентні люди демонструватимуть недостатні метакогнітивні навички, оскільки вони гірше, ніж їхні більш компетентні колеги, розпізнаватимуть компетентність — свою чи когось іншого, — коли її побачать.

Передбачення 3. Некомпетентні люди менш спроможні, ніж їхні більш компетентні колеги, розуміти свій справжній рівень здібностей на основі соціального порівняння своїх умінь з уміннями інших. Зокрема через труднощі з розпізнаванням компетентності в інших некомпетентні люди не зможуть використовувати інформацію про рішення і навички інших для формування більш адекватних уявлень про власні здібності.

Передбачення 4. Некомпетентні можуть усвідомити свою некомпетентність, але це (парадоксальним чином) відбувається завдяки тому, що робить їх більш компетентними і надає їм метакогнітивні навички, необхідні для того, щоб усвідомити свою некомпетентність 65.

Переконаний, що на цьому етапі дорогим читачам справді стало нудно читати послужні списки науковців, а їхні гіпотези-передбачення і поготів. Повірте, вдумливе прочитання наукової публікації в більшості випадків не буде розвагою навіть для підготовлених читачів, утім, мучив я вас не для цього. «Академік Ноосферної Громадської Академії Наук, Гранд-Доктор Філософії в галузі ТеоЛогії та ТеоСофії, повний професор Оксфорду, дійсний член Руського Фізичного Товариства, академік НОАН, Лауреат VII Міжнародного конкурсу “В ім’я миру на Землі”; Дипломант Міжнародного конкурсу “Сучасні аспекти теології” (ЮНЕСКО) 2013 р. за унікальну Авторську розробку “СакРАльна Книга Ісіди” та “Земний Шлях Матері Світу”» — таке можемо прочитати про Вікторію ПреобРАженську (саме так вона пише своє нове прізвище), більш відому як колишня лідерка секти «Біле братство» — Марія Деві Христос, або Марина Цвігун, «в миру», так би мовити 66. Зверніть увагу на її самопроголошені титули, наукові звання і ступені: цілий академік, не просто доктор філософії, а гранд-доктор, не якийсь там професор Оксфорду, а повний професор Оксфорду, лауреат і дипломант — за унікальні розробки. Конспірологи схильні мавпувати наукові звання і ступені, проголошувати себе академіками і вихвалятися буцімто потужним визнанням своїх праць. Почасти вони роблять ставку на те, що більшість не занурюватиметься в деталі і не перевірятиме, чи бувають в Оксфордському університеті повні та неповні професори, чи бувають гранд-доктори поряд із простими докторами філософії, а тим паче, про конкурси наукових робіт, яких справді може бути безліч, і розібратися, які з них варті уваги, справді важко. Колишня Марія Деві Христос, яка, згідно з